Іван Тревогін (за іншими даними, Тревога) народився 29 липня (9 серпня) 1761 року в селі Горохватка поблизу міста Ізюм на Слобожанщині.

Його батьком був іконописець Іван Тревога (Тривога?) родом із міста Луцьк. Родина проживала в місті Харкові, де художник знайшов добру роботу. Батько Івана в той час розписував Зміївський Свято-Миколаївський – український козачий монастир у Змієві. Храм був розташований на Козачій горі над Дінцем. Проте художник із Луцька мав пристрасть, в цьому випадку це було пияцтво.

У 1770/1774 році іконописець потонув у річці Донець. До речі, сумна доля спіткала і сам монастир, який розписував Тревога. У 1788 році монастир був зруйнований за наказом імператриці Катерини ІІ, що тоді ліквідувала більшість українських монастирів.

Молода вдова Івана Тревоги (старшого) на ім’я Олександра була у відчаї, чоловік загинув, що робити в далекому краї із трьома сиротами на руках? Тоді вона вирішує звернутись до Слобідського губернатора за допомогою в утриманні малолітніх дітей і той не відмовляє їй.

 

 Змієвський Свято-Миколаївський монастир

 

Старший син Іван разом із двома братами були поселені до Виховного будинку сиріт при Харківському народному училищі. Як сказано в особистій справі «Іван перебував по бідності його на казенному утриманні». Там хлопець і отримав свою першу освіту. Іван був старанним учнем, з усіх предметів мав чи не найкращі оцінки в класі, за що його часто хвалив директор училища Горлінський.

У 1780 році Іван переїздить до міста Вороніж, через конфлікт із новим директором училища, якого призначили замість попереднього проти волі останнього.

У Воронежі міський архітектор Н. Невський запросив Івана в якості вихователя до своїх дітей, але поселив його не в будинку, а на псарні, де доводилося спати на соломі, накриваючись вночі кожухом. Івану такі умови були не до вподоби і він змінив роботодавця.

Наступне місце роботи було в домі багатого воронезького купця. Тут Тревозі дуже подобалось. Окрім своїх обов’язків домашнього вчителя, він мав час багато читати, мріяти, вчити французьку мову і «вправлятися в науках». Як хобі Іван перекладав книги, першою була французька книга «Похоронний обряд сіамців». Нові знання зародили в уяві Івана Тревоги мрії про далекі краї та безбідне життя.

В 1782 році Іван Тревога змінює своє прізвище на російське Тревогін і переїздить до Петербургу.

В північній столиці Іван Тревогін знаходить собі роботу коректором у Академічній типографії, і навіть розпочинає видання журналу «Парнаські відомості». Проте виходить лише один номер тиражем у тисячу екземплярів. Часопис містив жартівливі вірші про імператрицю Катерину ІІ. Хоча редактор обіцяв, що там будуть новини про астрономію, хімію, механіку, музику, економіку та любовні історії. Проте з видавничою діяльністю не задалось, Іван вирішує помандрувати по світу. Окрім того, у зв'язку з виданням журналу Іван увійшов в великі борги.

Про той час Тревогін писав таке: «У Росії стільки раз був у всьому нещасний, що, не думаючи вже знайти більш в ній щастя, поїхав шукати в інших землях».

Афера І. Роланд Інфортьюне

Отож, Іван Тревогін покидає Російську імперію і у 1782 році опиняється на одному із суден, в якості матроса та нелегально прямує до Голландії. Як йому це вдалось? Шляхом обману шкіпера голландського корабля «Кастор». Вже там, в жовтні 1782 році він намагається стати студентом Лейденського університету, але це йому не вдається. Тоді він продовжує свою службу на судні вже як унтер-офіцер, підробивши документи. Проте афера була розкрита морською службою. Тревогін отримав тілесні покарання і був списаний на материк.

Афера ІІ. Пригоди «Принца» в Парижі

З Голландії Тревогін прямує до омріяного Парижу під новим іменем Франсуа Лафудр, матрос судна «Кемпана». Проте очікуваних змін в житті Тревогіна не відбувається, його матеріальне становище стає ще гіршим, ніж в Петербурзі. Тоді Тревогін вирішує звернутись до російського посольства в Парижі. Там замість правди, він розповів нову легенду про те, що був захоплений в степу черкесами, проданий в рабство туркам, біг, дістався до Голландії і там завербувався в матроси під французьким ім'ям, і тепер благає повернути його в Росію. Проте, в посольстві вирішили не поспішати з поверненням і поселили Тревогіна в пансіоні, плюс видали кишенькові гроші.

Коли Іван Тревогін опиняється в місті кохання та надій, то він вирішує себе оголосити таким собі «Принцем Голкондським (чи Борнейським в інших джерелах)». Звідки походить назва та ідея титулу? Відомо лише самому Тревогіну…

Забігаючи наперед, хочемо сказати, що за свою аферу із зміною біографії Іван Тревогін був заарештований, і під час допитів зізнався, що планував її задовго до подорожі в Францію.

В ході обшуків у «Принца Голкондського» було знайдено багато документів авторства Тревогіна. Зокрема це були проекти утопічної держави на острові Борнео. Сьогодні острів носить назву Калімантан. Назва Борнео має малайське походження. Це третій за величиною острів у світі; єдиний морський острів, розділений між трьома державами: Індонезією, Малайзією і Брунеєм. Площа — 743 330 км ².

 

 Острів Борнео

 

Другим проектом Тревогіна було заснування власної Імперії Знань. Також більшість, знайдених при обшуку документів були написані на мові, яку Іван Тревогін придумав сам.

Перед тим як оголосити себе «Принцем» Тревогін добре підготувався. Він замовив собі одяг з родинними гербами.

Так, відповідно до кримінальної справи на Тревогіна, знаємо, що у квітні 1783 р. Тревогін замовив у паризького ювеліра незвичайні герби, медалі та емблеми, оголосивши себе «Іоанном Першим, природним принцом Іоанійським, царем і самодержцем Борнейським». В легенді йшлось, що «Принц» позбувся голкондського престолу «через своїх підданих». За складеною легендою «Принц», тобто Тревогін, побував в турецькому і алжирському полоні, потім в Росії, а до Франції прибув, щоб зібрати прихильників для повернення трону та влади на острові Борнео. Проте афера викрилась.

Тревогін став одним з останніх арештантів в історії Бастилії, де його помістили в камеру № 2. Французька поліція спершу вважала затриманого членом міжнародної банди фальшивомонетників.

Незважаючи на всі хитрощі самозванця, запрошений поліцією професор-сходознавець здогадався, що рідна мова арештованого - російська, а не вигадана голкондська. З'ясувалося і джерело, звідки «Принц» почерпнув свої знання - книга Ж. де Ла Порта.

 

Бастилія в Парижі, XVIII ст

 

Арештованого Івана Тревогіна в травні 1783 року екстрадували з Парижа до Росії. По дорозі «секретний арештант» оголосив, що відмовляється від Голкондського царства. У Петербурзі розслідуванням справи самозванця зайнявся особисто начальник Таємної експедиції С. Шешковський.

Тревогіна в Петербурзу чекали не імператорські палати, а камера в Петропавлівській фортеці. У 1785 році Іван Тревогін був направлений в солдати до Сибіру. Вже там у 1786 році переведений із Тобольська до Пермі. Останнє стало місцем постійного проживання Тревогіна до кінця життя. В Пермі він працював вчителем малювання та французької мови, яку знав досконало.

Іван Тревогін помер 1(12) березня 1790 року в місті Перм.

«Імперія знань» Тревогіна або ідеальна держава

«Імперія знань» - це універсальна академія, покликана зібрати в одне місце всі науки і мистецтва «для приведення оних в досконалість і для освіти народів» . По суті, передбачалося створення держави, ідеологією якого було б Знання.

Мислитель вважав, що облаштування освіченої монархії слід почати з її столиці Іоаннії на острові Борнео, яка повинна стати великим і багатолюдним містом. Жителі Іоаннії - «прихильні, вірні і доброзичливі піддані» - отримують звільнення на 10 років від «будь-яких податків і державних поборів».

 

Малюнок із експедиції на острів Борнео у 1846 році

 

Автор висував високі вимоги до особистості монарха, життя якого повинне бути «суворе, обтяжене турботами і працею».

Гарантується змінюваність правителів всіх рангів, включаючи царя («царі не можуть бути багато разів на царство помазаними»), а висування на державні пости, аж до вищих, відповідає здібностям і заслугам.

В Імперії знань правління «є здебільшого демократичне, бо справи приймаються і вирішуються загальними зборами». Виходячи з таких властивостей людського духу, як пам'ять, розум і уява, Тревогін намічав в складі своєї імперії департаменти історії, філософії та поезії (або мистецтва взагалі). Цікаво, що головний Храм знань мислитель планував у Харкові, а не на Борнео.

Правда і Мудрість нероздільні у Тревогіна з Природою.

За кілька місяців перебування в Парижі авантюрист зумів написати ряд утопічних проектів і літературних творів. Всі ці твори вийшли з-під пера надзвичайно обдарованого автора і являють собою блискучі зразки художньої прози.

---

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.