9 (21) березня 1888 року в селі Колодяжне в знаній волинській родині Косачів народилась донька, яку назвали Ізидорою. Дочка Олени Пчілки та Михайла Косача.

9 (21) березня 1888 року в селі Колодяжне в знаній волинській родині Косачів народилась донька, яку назвали Ізидорою. Дочка Олени Пчілки та Михайла Косача. Не типове для Волині ім’я «Ізидора» вибирала сестра Леся разом з мамою, дуже хотіли, щоб вона була колись, як виросте, «донна Ізидора».

Ізидора Косач є відомою українською мемуаристкою, діячем культури, член-кореспондентом Української вільної академії наук, почесною членкинею Союзу Українок Америки.

Є цікаві спогади Лесі Українки про свою сестру Ізидору, від 1894 року, які вона описує в своєму листі до М. Драгоманова.

«Дуже добре мені з Дорою, що в неї такий нетрудний характер, ніколи вона не скучає, зранку іде гратися з дітьми надворі до заходу сонця, потім я її заганяю в хату (сама ніколи не приходить), починає співати, розказувати мені якісь безконечні анекдоти з київського життя, представляти сцени з театру українського, потім, вичерпавши останні невибігані сили, лягає спати в 9 або 9 ½ і спить до 8 ½ рано. Ніколи ще не показувала капризів або явного «непослушания» (що, нігде правду діти, случалося при мамі). Шкода тільки, що через роботу і Дору не можна ходити часто в ліс, з Дорою теж трудно, бо вона томиться і без дітей їй в лісі скучно, мені ж знов в компанії (та ще крикливій) не цікаво, оставляти ж її саму, та щоб не питати час від часу, де вона, я не можу і не повинна. А так би часом хотілося побродити самій по лісі, по тих місцях, де стільки споминів літає поміж деревами».

Ізидора Косач, i1.wp.com

Ізидора Косач в 1905 році закінчила гімназію, навчалася на Вищих жіночих сільськогосподарських курсах у Петербурзі. Вищу освіту здобула на сільськогосподарському факультеті Київського політехнічного інституту. Певний період працювала за спеціальністю, а саме агрономом на Київщині та у Кишиневі в галузі виноградарства.

 Займалась науковою діяльністю на кафедрі ботаніки сільськогосподарського інституту (Київ). Був в біографії Ізидори й викладацький досвід у вищих навчальних закладах України, зокрема, в сільськогосподарському інституті в Білій Церкві.

Вийшла заміж за вченого-агронома Юрія Григоровича Борисова. У подружжя була єдина дочка Ольга.

Життєвий шлях Ізидори робить кардинальний поворот в 1930 році, коли чоловіка Ізидори, Ю. Борисова було вислано до Вологодської області, згодом він загине в таборах Сибіру.

За кілька років Ізидора теж буде заарештована, а саме в 1937 році. Вона сиділа в Лук’янівській в’язниці в Києві. У січні 1938 р. оголосили вирок: вісім років виправно-трудових таборів за контрреволюційну агітацію. Її етапом відправили на північ, на лісоповал. Вона буде до 1940 року в засланні в таборі Онеглаг (територія Архангельської області, Росія).

Зліва направо: І. Г. Бріф, В.Просяниченко (товариші Миколи Косача), Ізидора Косач, Антон Шимановський, Олена Пчілка, Є. Карвасовський (голова Ковельського з’їзду мирових посередників), П. А. Косач, Микола Косач, Леся Українка, О. Карвасовська. Колодяжне, біля “сірого” дому. 1904 р. t-skrypka.name 

 Сірий будинок у Колодяжному. t-skrypka.name

В роки Другої світової війни Ізидора Косач перебувала в окупованому німцями Києві, там вона працювала в органах місцевого самоврядування. Нескорена, вона постійно співпрацювала з українським підпіллям ОУН і через це поплатилась, бо потрапила до гестапівської в’язниці.

Після того як війна скінчилась, вона із табору для переміщених осіб у Новому Ульмі (Німеччина) виїхала на Захід, до Союзу побоялась повертатись, щоб знову не зазнати репресій.

Новим місцем проживання стало містечко Нью-Маркет (штат Нью-Джерсі, США). Там Ізидора розпочинає тісну співпрацю із жіночими громадськими організаціями, займається видавничою діяльністю. Саме там видає книгу «Леся Українка. Хронологія життя і творчості». Ізидора Косач є авторкою численних спогадів, найвідоміші з яких: «Про Людмилу Старицьку-Черняхівську», «Михайло Васильович Кривинюк», «Зелений Гай», «Про похорон Лесі Українки», «Михайло Віталійович Лисенко в родинному та дружньому оточенні», «Леся Українка в оточенні близьких — родини і друзів», «Колодяжне».

Родина Косачів. narodna-osvita.com.ua

У 1971 р. радянська влада запросила її взяти участь у відзначенні сторіччя з дня народження Лесі Українки в УРСР, але вона рішуче відмовилася і написала, що «не поїде в Україну, поки там панує неволя і заарештовують невинних людей».

Померла вона 12 квітня 1980 року в місті Піскатавей, (штат Нью-Джерсі, США). Похована на цвинтарі св. Андрія в Савт-Бавнд-Бруку. Її донька Ольга Сергіїв у 1989 – 1991 роках передала родинний архів в Україну.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.