Лицар УПА, іменем якого назвали вулицю у Луцьку

3 листопада 1911 року  у селі Озеряни Дубенського повіту Волині народився Ростислав Волошин-Березюк, член ОУН, ідеологічний референт ОУН на Волині й Поділлі,  полковник-політвиховник Української Повстанської Армії, Лицар Золотого Хреста Заслуги УПА (посмертно).

Волошин Навчався у гімназії в Рівному. Був активним учасником молодіжної організації «Пласт». У польських таємних поліційних зведеннях того часу зазначалося, що вдома у Волошина проводилися збори пластунів. Після закінчення гімназії продовжив навчання на юридичному факультеті Львівського університету, де став членом підпільної Організації Українських Націоналістів (ОУН). Через деякий час очолив Українську студентську репрезентацію в Польщі (Союз Українських Студентських Організацій) (1933-1934), Дубенський повітовий, а згодом Рівненський окружний провід ОУН. З 1935 до 1937 року був співредактором підпільної молодіжної газети «Юнак» та журналу «Студентський Вісник». У 1935 одружився з однокласницею Ніною Левицькою, яка згодом в УПА була зв’язковою Ніла Хасевича. Від часу утворення проводу ОУН на Північно-Західних Українських Землях Ростислав Волошин став її ідеологічним референтом, а згодом і крайовим провідником на північно-західних українських землях. За політичні переконання переслідувався польськими каральними органами, сидів у польських тюрмах, двічі побував у польському концтаборі Береза Картузька.

На початку національно-визвольної боротьби на Волині Ростислав Волошин був заступником командира УПА Дмитра Клячківського (Клима Савура). У листопаді 1943 був головою на Першій конференції поневолених народів Сходу Європи та Азії. Входив до Президії Української Головної Визвольної Ради. Ростислав Волошин загинув у бою з енкаведистами 22 серпня 1944 року в селі Гаї Бійничі Дрогобицького району на Львівщині.

У 2008 році на місці загибелі Ростислава Волошина встановлено пам’ятний хрест. У 2016 році в Луцьку в ході декомунізації на честь Ростислава Волошина перейменували вулицю Макаревича.

 

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.

Автор: Леся Бондарук, Український інститут національної пам’яті

Коментарі