Польські та українські науковці приїхали до Луцька на прометейську конференцію «Видатні постаті прометеїзму. Генрик Юзевський і його спадщина (до 125-ї річниці з дня народження)».

Перед науковою сесією в кафедральному соборі Святих Апостолів Петра і Павла в Луцьку відбулося богослужіння, під час якого вшанували воєводу Генрика Юзевського. Потім історики зібралися в Бібліотеці Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, де впродовж двох днів, 26–27 жовтня, обговорювали прометейський рух і діяльність Генрика Юзевського.

В урочистому відкритті конференції взяли участь ректор СНУ імені Лесі Українки Ігор Коцан, директор Центру східноєвропейських досліджень Варшавського університету Ян Маліцький, Генеральний консул РП у Луцьку Вєслав Мазур, професор СНУ імені Лесі Українки Микола Кучерепа, координатор Інституту фундації східних студій, Надзвичайний та Повноважиний Посол Польщі в Україні у 2005–2010 рр. Яцек Ключковський, польський політик та історик, публіцист, колишній депутат Сейму РП Європарламенту Павел Коваль та інші.

 

 

Під час пленарного засідання науковці порушили питання діяльності Генрика Юзевського та його зв’язків із прометейським рухом. Віце-директор Бюро історичних досліджень ІПН Польщі Павел Лібера запропонував два визначення цього руху:

«У вузькому значенні, це був політичний рух міжнародного характеру, спрямований проти Радянської Росії, який існував у конкретних тимчасових рамках із 1926 р. до 1940–1941 р., а після Другої світової війни були певні спроби його воскресити. До нього долучилися політичні представництва низки держав та народів, окупованих Радянською Росією. Він функціонував у Європі й частково в Туреччині та організаційно і фінансово підтримувався польською владою. Ширше визначення цього руху – це будь-які прояви спільних прагнень ослабити Росію».

Професор Микола Кучерепа говорив про волинський експеримент та основні пункти програми Юзевського на Волині, серед яких виокремив створення умов для польсько-української співпраці, розвиток освіти, українізацію православної церкви та організацію самоврядування, яке дозволило би вирішити найважливіші проблеми.

Натомість Станіслав Стемпєнь, директор Південно-східного наукового інституту Державної вищої східноєвропейської школи, в процесі дискусії зазначив, що, на його думку, назва «волинський експеримент» як визначення програми дій Юзевського невідповідна, оскільки «свідчить про певну швидкоплинність», попри те, що ці дії мали довгострокові цілі, а Польща була зацікавлена в появі української держави.

Про прометеїзм після прометеїзму, тобто про доктрину Гедройця та східну політику Республіки Польща, говорив Павел Коваль.

Секційні засідання були присвячені діяльності Юзевського в уряді УНР, його кар’єрі на Волині, ставленню українських і польських політичних сил до волинського воєводи, діяльності радянських спецслужб щодо прометейського руху, економічній ситуації на Волині в період, коли воєводством керував Юзевський, та польсько-українським стосункам, зокрема й першим повоєнним спробам польсько-українського порозуміння.

 

 

«Україна–Польща. В пошуках нової моделі партнерства і співпраці» – це тема пленарної дискусії, яка підсумувала дводенне засідання. На ній були присутні учасники конференції та члени Польсько-українського форуму партнерства. Кожного з них модератор Ян Маліцький попросив відповісти на одне запитання: «Що ми повинні зробити, щоб зберегти добрі польсько-українські відносини?»

Ян-Яцек Бруський із Ягеллонського університету зосередився на двох площинах дій, важливих для обох народів. Як звичайний громадянин він звернув увагу на потребу вирішення проблеми польсько-українського кордону, а як історик підкреслив: «Потрібно сказати, що певні питання суперечливі. Важливо також рекомендувати обом сторонам, щоб вони свідомо не перетворювали цих суперечливих питань на головні елементи історичної політики Польщі та України».

«На жаль, у наших дискусіях ми намагаємося нав’язати своєму опоненту наше бачення. Це взагалі непорозуміння в польсько-українському діалозі. Ми повинні намагатися зробити все, щоб опонент зрозумів наше бачення, а не прийняв його», – підкреслив Станіслав Стемпєнь. Він навів приклад французько-німецького діалогу після Другої світової війни, наслідком якого стало те, що німці зрозуміли бачення французів, а французи – німців, не погоджуючи своїх поглядів. «На жаль, після Другої світової війни ми не мали можливості дискутувати про власне минуле як суверенні держави. Ми почали це досить пізно та ще й обтяжені певним багажем радянського мислення, в основі якого була одностайність», – додав Станіслав Стемпєнь, підкреслюючи, що саме через це польсько-український діалог, хоч і дуже потрібний, усе ж є малоефективним.

Він зазначив, що важливо, щоб не тільки науковці, але й обидва суспільства зрозуміли думку кожної сторони. Надзвичайно важливу роль тут, як вважає науковець, повинні відіграти переклади з польської мови на українську та з української на польську.

На думку Павла Коваля, щоб зберегти добрі стосунки Польща та Україна мають змінити підхід до співпраці. «Потрібно переорієнтувати мислення та розробити спільний план на майбутнє. Історія дуже важлива, але у мене склалося враження, що сьогодні польсько-українська політика надмірно перебуває в руках історії», – зазначив він. На його думку, спільний план на майбутнє мав би передбачати обміни молоддю, в науковій площині – створення спільного журналу в галузі суспільних наук, що доносив би світу спільне бачення англійською мовою, проведення спільних досліджень демократії, олігархії і т. д., створення Українсько-польського конгресу науки. Він також підкреслив, що важливо заохотити українську сторону долучатися до фінансування цих дій.

Віце-президент Польсько-української господарчої палати Олег Дубіш сказав, що, на його погляд, реформи Юзевського на Волині не вдалися частково з огляду на економічні причини. Він вважає, що покращити польсько-українські стосунки можна, розвиваючи економічну співпрацю.

На економічній співпраці наголосив також Яцек Ключковський, котрий підкреслив її важливість на міждержавному та, зважаючи на процес децентралізації в Україні, міжрегіональному рівнях.

 

 

«Важливо донести одне одному те, що для нас є найбільш вразливим», – сказав ректор Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Ігор Цепенда. На його думку, українським та польським історикам не потрібно розробляти спільний підручник з історії: «Потрібно створити паралельний підручник, у якому пояснити польський та український погляди на події». Запропонував також разом відвідувати цвинтарі та створювати центри зустрічей, які стануть майданчиком для діалогу.

«Це була сьома з циклу щорічних прометейських сесій та перша прометейськa конференція, яка відбулася за межами Польщі», – наголосив Ян Маліцький, підсумовуючи наукову зустріч. Він теж нагадав присутнім у залі історикам про інші важливі річниці, зокрема про 120-ліття він дня народження українського поета, офіцера Армії УНР Євгена Маланюка.

Прометейську конференцію в Луцьку організували Центр східноєвропейських досліджень Варшавського університету та СНУ імені Лесі Українки у співпраці з Генеральним консульством РП у Луцьку. Наукові дискусії супроводжували презентація українського перекладу книги спогадів волинського воєводи Генрика Юзевського «Замість щоденника», який побачив світ у Луцьку, та виставка в Бібліотеці СНУ, присвячена діяльності політика.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.