Янівський концтабір під Львовом або «Танго смерті»

Джерело: Фотографії старого Львова

Янівський концентраційний табір (нім. Zwangsarbeitslager Lemberg-Janowska) — табір примусової праці (у деяких джерелах — винищувальний табір), створений нацистською владою у жовтні 1941 на вулиці Янівській (тепер — вулиця Шевченка) у Львові, куди зганяли політичних в’язнів, військовополонених, а найбільше — євреїв.

Янівський табір був транзитним табором, звідки зазвичай депортували до Белжецького винищувального табору. Німці зліквідували табір у середині листопада 1943, винищивши більшість в’язнів. За час існування Янівського концентраційного табору в ньому знищено від 50 до 200 тис. людей.

Під час тортур, катувань і розстрілів в концентраційному таборі “Яновський” (м.Львів), завжди грала музика. Оркестр складався з ув’язнених, вони грали одну і ту ж мелодію – «Танго смерті». Автор цього твору залишився невідомим. У числі оркестрантів були – професор Львівської державної консерваторії Штрікс, диригент опери Мунд та інші відомі українські музиканти.

За цю фотографію (див. нижче) було заплачено людське життя.Коли під-час обшуку її знайдуть, фотографа, котрий з вікна другого чи третього поверху потай зняв цю сцену, повісять. Під шибеницею примусять грати отих, навіки збережених об’єктивом його «лейки», музикантів, а в нього самого, вже мертвого, метатимуть і метатимуть ножі.

Головним місцем для масових розстрілів у Янівському концтаборі був рів на відстані 0,5 км від табору, що називався «Долиною смерті». За весь час функціонування табору у ньому було проведено декілька масових акцій зі знищення в’язнів, переважно євреїв. У 1942 – на поч. 1943 рр. ліквідовували, насамперед, непрацездатних, фізично виснажених та хворих людей. Однак, наприкінці весни 1943 р. почали розстрілювати всіх осіб єврейської національності. Знищення людей відбувалось за списками. Поспішність нацистів була обумовлене швидким змінами на радянсько-німецькому фронті та підготовкою німців до відступу з  Галичини.

Увага! Нижче - відверті фото загиблих.

 

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.

Коментарі