«Баня парить – здоров’я дарить». Де в минулому милися лучани. ФОТО

Джерело: Перший

У наші дні побутує дуже багато афоризмів, міфів та навіть анекдотів, які пов’язані з банею(лазнею).  Не для одного покоління найкращим художнім фільмом і до нині є «Іронія долі, або З легкою парою!»,  де яскраво показано баню.

Сьогодні багато хто не може уявити своє життя без відвідування лазні, тому в нашому місті діє далеко не один такий заклад і кожен по-своєму оригінальний. 

Якщо зануритися в історію, то можна віднайти матеріали, які підтверджують, що на території Луцька ще 100 років тому уже були споруджені та активно використовувалися у повсякденні бані.

Що таке лазня?

Лазня – спеціальне приміщення, де паряться і миються. Цей термін навіть згадується у художніх творах українських письменників ХІХ ст.: Панаса Мирного: «Заблищали зорі в чистому небі, показався і місяць з-за гори – повний, червоний, неначе в бані паривсь…», Гулака-Артемовського, Нечуя-Левицького.

«Лазня» вживається паралельно з терміном «баня» (Квітка-Основ’яненко).

Історія розвитку

Баня (лазня) завжди була однією із найнеобхідніших потреб людини.

Облаштування бань сягає глибокої давнини і їх початок слід шукати в країнах давньої високої цивілізації – Китаї, Єгипті, Індії. Бані мали не лише гігієнічне, а й лікувальне значення, а у магометан, для прикладу, щоденні обливання було піднято до ступеня релігійного догмату.

Слов’яни дещо відставали у цьому плані – цивілізація сюди прийшла пізніше. Ще у ХІХ ст. бані, які відповідали усім вимогам будівництва і гігієни, були лише у великих містах – Києві, Петербурзі, Варшаві, Москві. В інших великих містах публічні бані якщо і були, то майже не відповідали нормам. У малих містах і містечках подібних закладів узагалі не було.

Терми – у давніх римлян природні джерела теплої і гарячої води; пізніше – штучні, які утримувалися приватними особами. В епоху імператорів – громадські заклади, розкішно облаштовані; крім власне бань, у них були місця для прогулянок просто неба, зали для гімнастичних вправ, приміщення для бібліотек, художніх галерей або театрів.

Перші публічні терми були споруджені в Римі при Августі, його зятем Агриппою, на Марсовому полі. Наступні імператори – Нерон, Олександр Сава, Тит, Теоян – розширювали і удосконалювали ці заклади.

Римська терма

Терми Каракалли, наприклад, займали величезний простір і відзначалися розкішною обстановкою; частково вони збереглися і до наших днів. Руїни римських бань зустрічаються в багатьох країнах Європи.

Пізніше у європейському просторі, під час відвідування бані, активно проявлялося  соціальне розшарування:  бані дворянські і, очевидно, для простолюду, – бані публічні.

Цікаві факти

В публічних банях поліція стежила, щоб ніхто не заходив у відділення не своєї статі. Відповідно до вимог глави 14 Кримінально-виконавчого кодексу України та з метою визначення порядку і умов відбування покарання військовослужбовцями, засудженими до тримання у дисциплінарному батальйоні наказано:

«Засуджені військовослужбовці забезпечуються милом за нормою № 1 забезпечення милом на туалетні, санітарно-гігієнічні потреби і миття у бані особового складу військових частин, кораблів, установ та закладів Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Цивільної оборони та інших військових формувань на мирний час, затвердженою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 травня 1994 року № 353-р.».

Анекдот радянського часу

Приїхала з області в село комісія перевіряти інфраструктуру. Виявили в селі школу, будинок культури, медпункт, торговий центр, дитячий садок, навіть спорткомплекс. Не зайшли тільки бані.

 – А де ж ви миєтесь? – запитують голову сільради.

 – А он річка недалечко.

 – А взимку?

 – А скільки там тої зими!

 Де парилися лучани?

Одна з перших бань, споруджених в Луцьку після війни, знаходилась на вулиці Данила Галицького(попередні назви – Пугачова,  Староліська, площа Переца).

Ця баня була розділена на дві половини – чоловічу і жіночу. На першому поверсі були душові кабінки, на другому – загальні зали.

Перед святковими днями у черзі доводилося сидіти по кілька годин, особливо тим, хто не хотів чи не міг митися в загальному залі.

При вході в баню знаходився один із перших вуличних телефонів – один на великий район, який включав у себе всі прилеглі вулиці аж до Гнідави.

Нині, коли громадські лазні стали своєрідним екзотом, перший поверх лазні потіснило кафе.

Проте це була не єдина лазня у Луцьку.

До наших днів збереглися рештки військової лазні, яку відвідували солдати різних армій століття тому: військові російської, польської, австрійської, німецької, а пізніше радянської та української армій. 

Цей комплекс бань розташований і зараз на вулиці Стрілецькій на території військової частини.

Початок ХХ ст. казарми військової частини

Багата історія Луцька ховає ще дуже багато таємниць: виявляється на території Луцька у міжвоєнний час діяла ще одна лазня, яку використовували австрійські вояки. Точного місця розташування споруди сказати не можна, оскільки(вірогідно) до наших днів вона не збереглася. Але є світлини, які демонструють велич та красу цієї лазні. Фото зроблені військовим кореспондентом.

Внутрішній вигляд

Система парогенератора

Котельня

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.

Реклама

Коментарі

Реклама