Про що говорять написи на стінах Луцького замку

Джерело: Район.Луцьк

У Луцьку ось вже кілька десятиліть вперто спростовують теорію Чарльза Дарвіна. Учений намагався довести, що процес еволюції необоротний і не може в певний момент піти в інший бік. Простіше кажучи, кури ніколи знову не стануть драконами, а люди розумні – пітекантропами. Натомість сотні відвідувачів Луцького замку щороку доводять, що «людина печерна» можлива і у ХХІ столітті. Безліч написів про те, хто тут був, що робив, і хто насправді «красавчік» прикрашають кількасотлітні мури, неначе печерні малюнки прикрашали тимчасові помешкання найперших людей. І якщо до тих малюнків підходили з фантазією і винахідливістю, то відвідувачі замку Любарта такими якостями не відзначаються.

Про це пише Район.Луцьк.

Ми пройшлися вздовж мурів Луцького замку і зафіксували найтиповіші та незвичайні сліди, які тут залишили печерні люди. Пропонуємо вам на них поглянути.

Сліди для історії

Сліди для історії

І ще трохи слідів

І ще трохи слідів

Оскільки написів на стінах багато, ми вирішили зробити класифікацію меседжів, звернених до нащадків.

Тут були…

Перше місце за кількістю посідають «послання» типу «Тут були». І справді, хто тільки тут не був. Найчастіше ці написи трапляються внизу – на зовнішній стіні при вході до пам’ятки. «Свіжіші» сліди можна побачити на верхніх галереях. Здебільшого написи розташовані ближче до в’їзної вежі – і далі від очей пильної працівниці музею дзвонів.

На початку довгого шляху галереєю написів ще не видно

На початку довгого шляху галереєю написів ще не видно

Головне - розуміти, що «ми» і «люди» - то різне

Головне - розуміти, що «ми» і «люди» - то різне

Олександр Ірванець, ви лі ета?

Олександр Ірванець, ви лі ета?

А до Юрчика і Галі тут були воїни, що стріляли із цих бійниць

А до Юрчика і Галі тут були воїни, що стріляли із цих бійниць

Але воїни слідів не лишили (може, їх не було зовсім?)

Але воїни слідів не лишили (може, їх не було зовсім?)

Даша пішла проти системи і використала нетиповий для цих стін зелений колір фломастера

Даша пішла проти системи і використала нетиповий для цих стін зелений колір фломастера

І залишили на стіні частину Олиного олівця для брів

І залишили на стіні частину Олиного олівця для брів

Деякі написи стираються з часом...

Деякі написи стираються з часом...

... і тоді на поверхні з'являється вишкрябаний попередниками текст

... і тоді на поверхні з'являється вишкрябаний попередниками текст

Приклад, коли ціла група компактно «відмічається» на одній цеглинці

Приклад, коли ціла група компактно «відмічається» на одній цеглинці

Машулька, ми знаємо, де тебе шукати

Машулька, ми знаємо, де тебе шукати

Хтось хотів відмітитися, але коректор так невчасно скінчився...

Хтось хотів відмітитися, але коректор так невчасно скінчився...

Сліди залишають на всіх можливих поверхнях

Сліди залишають на всіх можливих поверхнях

І чим же ті середньовічні воїни думали, стріляючи по ворогах із цих бійниць, і при тому не залишаючи жодних «Тут був Любарт» нащадкам...

І чим же ті середньовічні воїни думали, стріляючи по ворогах із цих бійниць, і при тому не залишаючи жодних «Тут був Любарт» нащадкам...

Вибачте, ХТО?!

Вибачте, ХТО?!

... А цеглині, на якій підписалася Катя, 650

... А цеглині, на якій підписалася Катя, 650

Шановні, тут була Річ Посполита, Велике князівство Литовське, тут був Радянський Союз, але Одеси тут ніколи не було...

Шановні, тут була Річ Посполита, Велике князівство Литовське, тут був Радянський Союз, але Одеси тут ніколи не було...

Рівне гуртується навколо спільної бійниці, і вибирає цеглини поруч

Рівне гуртується навколо спільної бійниці, і вибирає цеглини поруч

Журналісти, це ж не ви, правда?! Вас просто підставили...

Журналісти, це ж не ви, правда?! Вас просто підставили...

Олено Кузьмич, ми знаємо, що ти була тут

Ну, щоб нащадки пам'ятали і всі діла

Ну, щоб нащадки пам'ятали і всі діла

На чорний день?

На чорний день?

Нюся і Пуся, історія вас не забуде

Нюся і Пуся, історія вас не забуде

а діда шкода...

а діда шкода...

Л’Амур

Ну, куди ж без зізнань у коханні? Щира любов відвідувачів замку, іноді з елементами зоофілії, прикрашає трохи менше цеглин, ніж первісні геолокатори «Тут був», але відзначається не меншою популярністю серед відвідувачів. Бо що, як не любов, зможе найкраще пояснити нащадкам те, чим жили їхні предки.

Любов зла. Полюбиш і стіну

Любов зла. Полюбиш і стіну

І що, скажіть, мають про це подумати у майбутньому?!

І що, скажіть, мають про це подумати у майбутньому?!

Спасибі, о красномовний коментаторе. Кілька сотень будівелників у середновіччі для того й старалися

Спасибі, о красномовний коментаторе. Кілька сотень будівелників у середновіччі для того й старалися

... і писатиму про це на кожній історично цінній поверхні!

... і писатиму про це на кожній історично цінній поверхні!

Поспілкуємось?

Зі зростаючою роллю спілкування у житті лучан та гостей міста все частіше на мурах замку з’являються посилання до соціальних мереж та навіть номери телефонів.

А Настя тим часом вже підписалася...

А Настя тим часом вже підписалася...

-Алло, Маша? Вас турбує управління охорони культурної спадщини

- Алло, Маша? Вас турбує управління охорони культурної спадщини

Населені пункти

Мабуть, у кожного більш-менш поважного села є легенда про те, що воно колись було містом. Деякі села, однак, вирішують по-іншому увічнити себе в історії.

Тепер всі знатимуть, що Вишневе було у місті

Тепер всі знатимуть, що Вишневе було у місті

І Локачі були у місті

І Локачі були у місті

І Білорусь у місті була...

І Білорусь

Інколи так «увічнюються» навіть міста.

Див. підпис під фото з Одесою

Див. підпис під фото з Вінницею

Нетлінні

Більшість сучасних написів на мурах замку здійснені коректором, маркером або олівцем для брів. Але ті, хто хоче пам’яті у віках, знають напевне: для того, аби нащадки тебе не забули, треба буквально вшкрябуватися в історію. Так, найстаріші написи саме вишкрябані на стінах замку. Тому ми сьогодні передаємо вітання Дмітріям і Міро із 1946-го.

Дмітрій з 46-го, гдє же ти сєйчас?

Дмітрій з 46-го, гдє же ти сєйчас?

Багато шарів безцінної історичної інформації

Багато шарів безцінної історичної інформації

Привіт з минулого століття

Привіт з минулого століття

Тим часом на стінах замку залишається все менше місця, і в найближчому майбутньому замість підписів «тут був» залишиться тільки ставити «+» біля тих, хто встиг написати твоє ім’я раніше.

+

Сьогодні ми є свідками історії, яка просто кричить до нас написами із мурів. І якщо з малюнків печерних людей ми хоча б розуміли, чим вони жили (мамонти, танці, переміщення і все таке), то Луцький замок навряд чи може розказати світові історію сучасних лучан.

Тому, якщо гості замку не збираються припиняти слідити на його стінах, варто хоча б окрім імен залишати там корисну інформацію для нащадків. Наприклад, «Тут була Галя з Любешова, 11.10.2017, долар по 26», або «Люблю свого котіка. Слухаю Олега Винника», чи «Днєпр форева. У Луцьку нема «МакДональдса».

Все, що ми знаємо про Дмітрія з 1946-го – це те, що він мав гострий предмет, багато вільного часу, і не відрізнявся особливим інтелектом (бо якби відрізнявся, то точно б не намагався вшкрябатися у 600-літню цеглу).

А що майбутнє знатиме про нас?

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.

Автор: Людмила РОСПОПА
Реклама

Коментарі

Реклама