Озеро Люцимер - третє за величною озеро в групі Шацьких озер. Довжина його - 2,97 км, ширина понад 2 км, площа становить 4,3 кв.км, середня глибина - 4,1 м, максимальна - 11,2 м. Сполучене з озерами Велике Чорне і Круглим. Довжина берегової лінії також стє чималою – аж 8,7 км.

Коли влітку блакитні хвилі озера рятують місцевих мешканців від спеки, то восени воно має свій відтінок: грізний та непривітний. Варто лише у похмуру погоду підійти до озера – як пронизливий вітер з гуркотом котитиме уже аж ніяк не блакитні, а темно-сірі хвилі Люцимера до ваших ніг, намагаючись подалі відігнати людських істот від своїх володінь.

І тут справді згадуєш про назву озера – Люцимер, тобто лицемір: влітку – привітний та ласкавий, восени – грізний та холодний.

Про походження цього острова, що має теж містичну назву Люцимер, розповідають старі легенди, пише сайт Містична Україна.

Одна з них про те, що на місці озера колись стояв княжий палац. А коли ворог підступив до нього молода красуня-князівна попросила Бога, щоб замок не дістався ворогу. Тоді будівля зникла під водою. За іншою легендою, на остів втекли від переслідувань двоє закоханих і перетворилися там на липу та явір. Місцеві кажуть, що з берега до острова є таємний брід, проте де – невідомо. Сам топонім «Люцемир» пов’язують з ім’ям міфічного князя, або зі словом «лицемір». Так, жив собі якось пан, що хотів побудувати палац серед озера, стали працівники насипати йому острів з грунту. Та пан не заплатив, відтоді й острів той стали називати Лицеміровим.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.