Джерело: Місто вечірнє

Незбагненна влада музики над людиною. Вона примушує радіти й плакати, може допомогти пережити горе, зняти душевний стрес, вилікувати сердечні рани.
Музика – стародавній вид мистецтва, здатний об’єднувати людей, і в цьому її найбільша сила. Різні за характерами, звичками, поглядами на життя, національністю, пристрастями, моральними принципами люди в концертному залі, затамувавши подих, однаково схвильовано й завмирають під зливою дивовижних, чаруючих звуків. І вже на другий план відходять життєві негаразди й турботи, залишається тільки влада мистецтва, яке очищає душу від усього несуттєвого, мізерного, буденного, підносить нас до висот розуміння смислу життя.

Чарівне звучання скрипки Рафаеля Касімова…

Від цієї музики світлішає похмурий день, зникає втома, з’являється бажання творити добро, прощати зло, любити людей і весь незбагненно прекрасний у своїй гармонії світ.

Творча кар’єра місцевого музиканта розпочалася у вісім років із Володимир-Волинської музичної школи, де перша вчителька Валентина Віталіївна Хвалько одразу ж взялася навчати хлопця гри на скрипці.

Дивним чином ще маленького хлопчика надихнула на це Олімпіада, яка проходила у Радянському Союзі. Рафаелю захотілося досягти власних перемог і вершин. Але це був не перший його крок у світ музики. Ще у шість років бабуся привела маленького Рафаеля у будинок піонерів. Там уперше познайомила його з музикою Марія Полікарпівна Жиромська.

Вона і порадила навчатися в музичній школі, і обов’язково гри на скрипці.

Після одночасного завершення навчання в музичній і середній школі він одразу вступив до Луцького державного музичного училища. Коли Рафаель розповідав про навчання, згадав цікавий момент. Він каже, що навчався у тюрмі, хоча за ґратами ніколи не сидів.

-Під час навчання в училищі у нас були свої «приколи». Коли ми заходили на урок у приміщення із триметровими стінами, нам сказали, що тут розстрілювали людей, – згадує музикант.

У 1991 році, за словами Рафаеля, він «з успіхом не вступає» до Рівненського музичного педагогічного інституту. Цей вуз славився тим, що у ньому був дуже відомий і серйозний хор.

-Мене не взяли через те, що «не вмію співати», – розповідає скрипаль. – Нікого не цікавило, як я граю і на чому граю. Коротше кажучи, не підійшов я їм.

Після цього Рафаель Касімов почав працювати в місцевому будинку школяра. «І далі мені стало нудно…» – констатує чоловік. Але цей факт був поштовхом до нової сходинки у творчому рості та розвитку. У 1992 році Рафаель разом із колегами створили місцеву легенду – гурт «Ледь живі». Як розповідає музикант, вони починали грати у період разом із Сашком Положинським.

Але, як показує час, результату досягли різного. Проте фронтмен гурту «Тартак» пам’ятає про них і цьогоріч зі сцени фестивалю «Княжий» згадував.

За перші п’ять років хлопці з гурту об’їздили безліч фестивалів не лише в Україні, а й за кордоном. Найбільшим здобутком для них, у тому числі й для Рафаеля, стала третя премія лауреатів четвертого фестивалю «Червона рута», який відбувався у Криму. Тоді «Ледь живі» виступали разом на одній сцені з Мариною Одольською, Наталією Могилевською, Ані Лорак і гуртом «The ВЙО».

Та, окрім цього, вони постійно радували своїх шанувальників на щорічному фестивалі у Володимирі, який, на жаль, уже припинив своє існування. Наразі, за словами Рафаеля, колектив відповідає своїй назві. Вони ще є, але дуже рідко їх можна почути «в живу».
-Під час роботи в будинку школяра у 2011 році мені запропонували продовжити навчання, – розповідає Рафаель. – Тому я вступив до Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Навчався на соціального педагога. Тепер є купа дипломів, але не зрозуміло, для чого вони. Я міг одразу після музичного училища викладати гру на скрипці. Та жодного дня не працював викладачем, а тим більше соціальним педагогом. Просто вважаю, що у нас викладачів купа, а вчителів мало. Вчителю потрібно мати величезний талант і дуже багато терпіння. Я одного разу грав на скрипці. Поруч була моя донька Вероніка. Вона попросила дати спробувати їй пограти. Мене вистачило на п’ять хвилин.
Творчий шлях Рафаеля Касімова не зупинився на цьому. Він почав займатися улюбленою справою і заробляти при цьому. Тепер чудову гру музиканта на скрипці можна почути у ресторанах Володимира. Також він є завжди бажаним і почесним гостем та учасником багатьох заходів. Присутніх на дійствах, що у нас відбуваються, завжди вабить і зачаровує душевна музика скрипаля. Чуючи відгуки, можна навіть зробити висновок, що багато відвідувачів концертів приходять лише, щоб побачити Рафаеля і почути магічні звуки його інструмента.

-Для мене зараз «кайфовий» період. По-перше, я граю ту музику, яку люблю. А по-друге, граю, де сам хочу. І взагалі, хочу – граю, а не хочу – не граю, – каже Рафаель. – Якщо це дозволяє мені жити, то що ще потрібно? Для мене щастя – те, що у мене зараз є. А найбільший мій здобуток у житті – це донечка Вероніка!
Донька не пішла стопами батька. Вона грає на гітарі, співає. Але робить це лише для себе і свого задоволення. І жити за рахунок цього не збирається. А Рафаель цьому радіє.
-У наш час досить рідко буває, що хтось працює задля свого задоволення. Ти мусиш ходити на роботу, щось там робити. Люди працюють з 8 до 17 і з понеділка по п’ятницю. А дехто навіть і більше, – розповідає музикант. – Я ж граю задля свого задоволення. Я роблю те, що мені подобається. Хтось із вас бачив щасливу людину, яка іде на роботу о восьмій годині ранку? Я – ні. І це можна побачити в очах людей.
Наостанок Рафаель Касімов розповів про свій концерт, який має відбутися у вівторок 26 вересня в культурно-мистецькому центрі ім. Т. Г. Шевченка о 18:00. 
Рафаель запрошує усіх поціновувачів та просто бажаючих прийти і послухати мелодію скрипки, спів у виконанні друзів та колег нашого музиканта. Тож не пропустіть чудову можливість насолодитися приємною атмосферою дійства.
Олексій Біянов, м. Володимир-Волинський

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.