«Він так жениця, як бик отелиця»: мудрі приповідки волинських старожилів

«Він так жениця, як бик отелиця»: мудрі приповідки волинських старожилів
  1. Новина відноситься до:

Нинішнім матеріалом закликаємо читачів цінувати й слухати своїх дідусів, бабусь, прабабусь і прадідусів. Їхнє життя, часами далеко не безтурботне й щасливе, – зразок для нас теперішніх.

Буває так, що бабуся уже поважного віку прагне порозмовляти з онуками – розповісти як воно «за Польщі» жилося, чи, «коли німці прийшли». Молодіж тим нехтує, не надаючи подібним розмовам належного значення.

Мудрість тих людей, поміж тим, украй цінна. Підтвердженням слугує низка висловлювань, записаних у часі етнографічних експедицій професора філології Григора Левковича Аркушина. Декілька із них нині публікуємо.

***

Із розмови із мешканкою поважного віку з села Костомлоти ґміни Кодень Люблінського воєводства:

[А ви чому повернулися в село із півночі Польщі?] И-и-и, слухайте! Ну чуго пташечка летить і виртаїться?  Бусьол литить на те саме гниздишко, прилитає. Де вродиться, там хочиться. Такє.

У Човниці на Ківерцівщині приповідали: «Жид як дятька не ошукає, то й снідати (їсти) ни буде».

У Брищі Млинівського району про багатолітніх холостяків примовляли: «Він так жениця, як бик отелиця».

Поліський краєвид. Фото з Lodomeria

Старий чолов’яга на прізвище Собчук, що побачив світ 1925 року, із Кобринського району ділився думками: «Я не завидую, бо кажу: в чужий стороні и сонце не в тім боці сходить».

Й. Г. Нестерович, 1917 року народження із повіту Сем’ятичі Підляського воєводства казав: «То так… так кажут: «Ни любит гад гада, дє людєй громада, а як люде розийдуться, то гад з гадом зийдуться»».

 

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.

Коментарі