Після трьох років вигнання 13 вересня 1541 року Жан Кальвін урочисто повернувся до Женеви, де за підтримки міської ради підпорядкував державний устрій міста релігійним інтересам і розпочав жорстоке переслідування незгідних з його вченням з реформування церкви і світського життя громадян.
Жан Кальвін народився у 1509 році в родині успішного нотаріуса, що практикував у містечку Нуайон на півночі Франції. У 12 років він ступив до католицького Колеж де Монтегю в Парижі, плануючи стати священником, але через три роки за наполяганням батька перейшов до університету Орлеана, де вивчав право. У 1529 році він продовжив навчання в університеті Бурже, де по смерті батька почав знову зайнявся теологією і познайомився з працями Мартіна Лютера.
Повернувшись до Парижа, Кальвін написав промову «Про християнську філософію» для ректора Паризького університету Ніколаса Копа, відомим на той час прихильником реформації церкви, з якою той виступив на День Всіх Святих 1 листопада 1533 року. Звинувачені у єресі Коп і Кальвін були змушені тікати з Франції і у 1536 році Кальвін під чужим іменем прибув до Базеля, де опублікував працю «Повчання в християнській вірі», в якій виклав своє бачення нової самоврядної церкви.
Того ж року він переїхав до Женеви, де завдяки підтримці місцевого церковного реформатора Гійома Фареля отримав посаду проповідника у місцевому соборі Святого Петра. Громадяни Женеви, які три роки перед тим звільнились від підпорядкування Савойському герцогству, були вороже налаштовані проти католицького духівництва і прихильно сприймали реформаторські ідеї - у 1536 році міська рада відмінила богослужіння в католицькому обряді і постановила реформувати церкву так, щоб вона підпорядковувалась світській владі.
Жан Кальвін, зображення з Вікіпедії
Свої погляди Кальвін і Фарель виклали у «Статті про організацію Церкви і її Поклоніння в Женеві», яка 16 січня 1537 року була одноголосно прийнята міською радою, громадяни якої стали приносити присягу за новою формулою віри. Однак вимога противників реформації скликати у Цюріху синод для розгляду нових змін змусила раду тимчасово зупинити нововедення. Після відмови Кальвіна і Фареля підкоритись цьому рішенню, 23 квітня 1538 року міська рада Женеви постановила вигнати їх з міста.
За відсутності Кальвіна і Фареля кардинал Якопо Садолето почав здійснювати активні кроки для повернення Женеви у лоно католицької церкви. Втративши підтримку свого союзника Берна, з яким у Женеви виникли територіальні конфлікти, у 1540 році міська рада звернулась до Кальвіна, який на той час був громадянином Страсбурга, де встиг одружиись і проповідував у місцевій церкві Святого Миколая французьких протестантів, виступити на захист церковної незалежності Женеви. Влітку 1541 року до нього була відправлена спеціальна делегація і 13 вересня року Жан Кальвін з сім'єю повернувся до Женеви.
20 листопада 1541 року Генеральні збори громадян затвердили проект статуту нової церкви Кальвіна, який передбачав обрання 12 старійшин до т. зв. Малої ради, яка мала наглядати за життям членів громади, та створення церковного суду - консисторії - для вирішення питань релігії. Маючи необмежений вплив на прийняття рішень Малою радою, досить швидко Кальвін підпорядкував державний устрій Женеви релігійним інтересам і жорстоко переслідував незгідних з його вченням - в Женеві почала широко практикуватись смертна кара і вигнання з міста, заохочувалось переслідування будь-яких проявів розкошів та публічної демонстрації заможності.
За Жана Кальвіна Женева перетворилася на один із європейських центрів реформації і, прагнучи знайти прихильників для об'єднання реформаторських церков, він підтримував Ульріха Цвінглі, що проповідував у Цюріху, архієпископа Кентерберійського Томаса Кранмера, який закликав до створення екуменічної синоду всіх євангельських церков, однак через доктринальні суперечки не знайшов порозуміння з Мартіном Лютером, який вважав Кальвіна єретиком.
Жан Кальвін помер 27 травня 1564 року на 54-у році життя і задля уникнення створення культу нового святого був похований без церемоній і без пам'ятника у безіменній могилі на кладовищі для зачумлених у Женеві. По його смерті міська рада поступово відновила контроль над сферами життя, які раніше перебували під церковним контролем, і навіть створена Кальвіном богословська академія перестала вважатись твердинею його ідей, які набули подальшого розвитку в університетах німецького міста Гейдельберг і голландського Лейдена.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
