Кожному лучанину відома постать Пантелеймона Куліша, українського письменника, фольклориста, етнографа, адже в шкільній програмі з української літератури є обов’язково його твори.
Чи не найпопулярніший із них перший україномовний історичний роман «Чорна рада». Якщо ще хтось його не читав, то після сьогоднішньої статті зобов’язаний прочитати. :)
Панько Куліш і Луцьк. Колаж Олександра Котиса
У біографії Пантелеймона Куліша є сторінка, пов’язана з Луцьком. В період із січня до серпня 1841 року письменник був вчителем російської мови в Луцькому дворянському училищі. Перебуваючи тут, Куліш написав кілька своїх творів, а саме історичний роман «Михайло Чарнишенко», віршовану історичну хроніку «Україна» і оповідання-ідилію «Орися».
«Луцьке перебування» Пантелеймона Куліша розпочалось із протекції інспектора шкіл, а згодом помічника попечителя Київського учбового округу Михайла Володимировича Юзефовича на посаду викладача в Луцькому дворянському училищі. Пізніше Куліш у своїх спогадах писав, що Юзефовичеву він «в первоначальном образовании своем обязан больше, чем кому-либо из предшествовавшего поколения». До речі, Юзефовичу Куліша порекомендував український вчений Михайло Максимович.
В Луцькому дворянському училищі в середині ХІХ століття були ідеальні умови для роботи молодого Куліша. Головною цінністю училища була конфіскована за розпорядженням генерал-губернатора Дмитра Бібикова бібліотека волинських магнатів, в якій було багато рідкісних та цінних видань. В бібліотеці знаходилось повне зібрання романів Вальтера Скотта в оригіналі. Всього луцьке зібрання нараховувало 1500 томів.
В Луцьку Куліш познайомився зі старшим від себе на десять років ніжинцем Іваном Пилиповичем Хильчевським, який став «мудрим життєвим наставником для молодого письменника, стимулював його український патріотизм і надихав на творчу працю на ниві національної культури». Куліш і Хильчевський тісто приятелювали, майже весь час спілкувалися між собою лише українською мовою. Головні теми для їх бесід точилися навколо історії та культури рідного краю. Луцьк зі своєю давньою та цікавою історією підсилював враження героїчного минулого у Куліша.
Точної адреси проживання Куліша в Луцьку не відомо, проте знаємо з його листів, що мешкав він на одній квартирі із вищезгаданим Іваном Хильчевським, який працював директором бібліотеки при училищі. Саме ніжинець Хильчевський познайомив молодого Куліша з луцьким середовищем.
Пантелеймон Куліш. Фото з Вікіпедії
«Живая и дѣятельная натура» Куліша дуже подобалась жіночій половині міста. З Луцьком у письменника були пов’язані й романтичні спогади. Так, відомо, що за короткий час свого перебування на Волині Куліш закохався одночасно в двох молодиць, яких називав під кодовою назвою №1 та №2. Одна із них була така собі Л?, племінниця професора Кременецького ліцею Зиновича.
Луцьке перебування Куліша було не марним, бо воно з повна оправдало надії Юзефовича та Максимовича, адже Пантелеймон не лише з легкістю справлявся з обов’язками вчителя, а й знаходив час для вивчення іноземних мов. Так, приїхавши в Луцьк майже «профаномъ въ данномъ отношеніи», Пантелеймон Куліш швидко вчиться читати французькою мовою, крім того, він вдосконалив свою українську, російську та польську мови.
Саме в Луцьку він приступив до вивчення старослов’янської, якою пізніше постійно переписувався з Костомаровим. До слова, Куліш добре знав німецьку, італійську, іспанську, англійську та латинську мови. Після прочитання французькою роману Вальтера Скотта «Карл Сміливий», Куліш напише свій роман «Михайло Чарнишенко».
Куліш почувався в місті дуже комфортно. «Живя душа въ душу» з Хильчевським, повністю задоволений своєю долею Пантелеймон не очікував, що все може дуже швидко змінитись. Почалось все з того, що в луцьке училище прислали нового директора. Говорячи словами тих часів «въ срединѣ года въ училище былъ назначенъ новый смотритель».
Новим керівником став Глибовський, який був родом із Чернігова. Ось як його описують сучасники: «Несимпатичная, невѣжественная личность новаго начальника поселила между учителями разладъ». Куліш теж не став осторонь конфлікту й став особистим ворогом директора.
Одного разу Глибовський сказав до Куліша: «Я не люблю горячаго Кулиша», у відповідь письменник сказав: «Бо собаки не люблять гарячого». Кілька разів Глибовський дорікав директору бібліотеки, що той перевищує обов’язки, бо залишає Куліша самого в бібліотеці без нагляду. Одного такого разу Хільчевського було звільнено.
Коли Юзефович дізнався про нездорову атмосферу в Луцьку, він перевів Куліша до Києва, і трохи пізніше влаштував в археологічне товариство, головою якого був сам, що згодом забезпечило Пантелеймону Олександровичу можливість літніх подорожей по історичних місцях.
Після публікації перших глав роману «Чорна рада», Куліша запросили до Петербургу викладати у гімназії російську мову для іноземців. Трішки пізніше, за рекомендацією Петербурзької академії Пантелеймона Куліша посилають до Західної Європи, де він розпочинає вивчати слов’янські мови, історію, культуру та мистецтво. У відрядження по Європі він вирушає з Олександрою Михайлівною Білозерською, своєю молодою дружиною, з якою він одружився в 1847 році.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
