15 цитат геніального Богдана Ступки

Джерело: Львів - місто натхнення

Видатному українцю, актору театру та кіно Богдану Ступці, сьогодні виповнилося б 76

Сьогодні в Україні та за її межами вшановують талановиту, без перебільшення видатну людину, метра українського кіно, який підкорив серця мільйонів теле- та театральних глядачів. Богдан Ступка заявив світу про український кінематограф та отримав чимало міжнародних нагород.

Еспресо.TV спробувало виокремити найбільш знакові моменти біографії великого українця, які зробили його улюбленцем мільйонів.



Театр

Богдан Ступка дитячі роки провів у театрі, тож і не дивно, що любов до нього проніс через все життя. Закінчивши драматичну студію при Львівському театрі ім. Марії Заньковецької, Ступка того ж року розпочав у ньому свою акторську кар’єру.

Львівському театру він присвятив 17 років, а з 1978-го перейшов до Національного академічного українського драматичного театру ім. Івана Франка. На його рахунку понад 100 театральних ролей, зокрема Король Лір в однойменній виставі за Шекспіром, Микола Задорожний в “Украденому щасті”, цар Едіп у постановці за Софоклом.

Богдан Сильвестрович завжди викладався на повну, люди йшли в театр спеціально для того, щоб подивитися на гру цього видатного актора. Показово, що виставу “Тев’є-Тевель”, яка була понад 20 років візитівкою театру Франка, у якій Ступка грав головну роль Тев’є, після смерті актора взагалі зняли з репертуару. У такий спосіб театр висловив пошану великому актору.



Художній керівник

Після смерті Сергія Данченка в 2001 році Богдан Ступка став художнім керівником театру Франка. У репертуарі з’явилися нові вистави, Богдан Сильвестрович запрошував до співпраці в театрі режисерів з Польщі, Канади, Грузії, Росії.

З 2002 року була втілена нова ініціатива Богдана Сильвестровича – експериментальна сцена “Театр у фойє”. Цей новий театральний простір відкрив глядачам театр Франка з нового боку. Також з його подачі була відкрита Камерна сцена імені Данченка.

Кіно

В Україні та за її межами Богдан Ступка відомий за своїми ролями в кіно. За своє творче життя він зіграв у понад 100 фільмах та серіалах не лише українських режисерів.

Так, Богдан Ступка працював із Отаром Іоселіані, Кшиштофом Зануссі, Єжи Гофманом, Режисом Варньє, Кірою Муратовою, Сергієм Бондарчуком, Володимиром Бортком, Павлом Чухраєм, Дмитром Месхієвим.

Робота у картині Юрія Іллєнка “Білий птах з чорною ознакою”, що отримала 4 престижні нагороди міжнародних конкурсів, стала дебютом для Ступки, поклавши успішний початок його кар’єрі в кіно.

Яскравою стала і роль у стрічці Єжи Гофмана “Вогнем і мечем”, яка була добре прийнята в Європі. А картина франко-російського виробництва “Схід-Захід” номінувалася на “Оскар” у категорії “Найкращий іноземний фільм”.

Маючи колоритну зовнішність, Богдан Сильвестрович часто і вдало втілював образи відомих історичних постатей.



Нагороди

Зрозуміло, що для такої людини, як Богдан Ступка, найкраща нагорода – це любов глядачів та задоволення від роботи. Утім, лише цим не обмежилося.

У 2008-му Богдан Сильвестрович отримав нагороду 3-го Римського міжнародного кінофестивалю за найкращу чоловічу роль. Престижну нагороду актор отримав за головну роль в українсько-польському фільмі “Серце на долоні” режисера Кшиштофа Зануссі.

У 2011-му в Італії став лауреатом премії Миколи Гоголя.

А ще у 1993-му разом з театральним колективом театру Франка Богдан Ступка став лауреатом Шевченківської премії. Присудили її за знакову для актора виставу “Тев’є-Тевель”, яку вже не побачити в цьому театрі. Окрім цього, отримав багато нагород міжнародних кінофестивалів у Росії та російських кінофестивалів за ролі в кіно.

Богдан Ступка отримав два ордена “За заслуги” І і ІІ ступенів, два ордена Ярослава Мудрого IV і V ступенів, почесну відзнаку президента України, вручену йому Кучмою. За рік до смерті, в 2011-му, Богдана Ступку удостоїли звання Героя України, а лауреатом державної премії Довженка видатний актор став уже посмертно.

Міністр культури та мистецтв України

Встиг Богдан Ступка і попрацювати в уряді. У 1999-2001 роки очолював Міністерство культури, яке тоді мало назву Міністерство культури і мистецтв.

Одним з досягнень міністерства за головування Богдана Ступки стало те, що Україна стала постійним учасником Венеційських бієнале – одних з найпрестижніших форумів світового мистецтва.

Але і будучи міністром, акторську діяльність Ступка не залишав.

Родина

Попри таку відданість роботі Богдан Ступка був взірцевим сім’янином. Усе життя він прожив з однією жінкою – Ларисою Корнієнко, яку боготворив. Неодноразово він наголошував, що, якби не вона, можливо, й не був тим, ким став.

Богдан Сильвестрович має сина Остапа та онука Дмитра. Обидва чоловіки обрали акторську діяльність. Родина відігравала головну роль в житті Богдана Ступки. Він умів знаходити час для найдорожчих людей.

Патріот своєї країни

Богдан Ступка знявся у багатьох фільмах різних режисерів. Чимало ролей зіграно і в російських стрічках. Але Богдан Ступка по-справжньому любив Україну: “Все прекрасно, але все чуже. Найкраще місце – це Київ”.

Навіть отримуючи міжнародні нагороди, Ступка наголошував, що радий сприяти тому, щоб прославляти свою країну. З повагою ставився і до українського глядача, кажучи: “Український глядач – найкращий глядач у світі, і його вдячність і оплески є найкращою нагородою для акторів і меценатів. Ми – громадяни однієї країни, і обов’язок кожного – зберегти її культурне багатство. Вважаю, що люди, які допомагають в цьому, – патріоти України”.

15 мудрих цитат геніального Богдана Ступки

1. Хай кажуть, що хочуть, а я живу, як живу.

2. Шекспір сказав: “Світ — театр і ми всі в ньому актори”. А Сковорода ще доповнив, сказав: “І кожен грає ту роль, на яку його поставили”. Я думаю, це правильно.

3. Я не люблю війну, тому що з дитинства боюся стрільби. Мені було всього три роки, але я добре її пам’ятаю. Пам’ятаю, як німці давали дітям шоколад. Як попереджали: зараз тут почнеться битва, йдіть з будинків. І тепер все життя мене переслідує страх. Цей страх іноді змушував мене битися, йти проти великих людей. Можливо, саме через нього я і пішов у кіно. Адже в кіно ти легко можеш сховатися — це не ти, це завжди хтось інший.

4. Мужики дуже люблять перевдягатися, більше, ніж жінки. Візьміть історію костюма, і ви побачите, що для себе тільки чоловіки не придумували! Мужики – як півні, тільки б перед жінками крутитися.

5. Я вчу молодих людей, як себе морально поводити в житті. Я не вчу їх грати, тому що цього навчити неможливо. Я вчу, як їм бути, працювати, зрештою, жити.

6. Я зрідка спілкуюся з кимось. Зараз зрідка. В мене найбільший друг — це моя дружина.

7. Роби справу чесно, з душею — і твоє до тебе прийде… Але це не означає, що вже завтра з’являться золоті гори.

8. Я, як і Франко, трудоголік. В юності я мріяв бути рантьє, а все життя працюю. Жах якийсь. Потрапляю на роботу — і не можу додому відлучитися навіть пообідати. Затягує. Цілий день тут сидиш. Міркуєш, розмовляєш з людьми, аналізуєш.

9. Я стільки накричався за ці 50 років, навіть більше. Так накричався, що не хочеться. Але тепер, зараз я місяці три не був на сцені, починаю з дружиною розмовляти і раптом вона мені каже: “Ти чого так голосно розмовляєш? Та я ж біля тебе стою, сиджу. Я тебе чую. Ну чого ти так голосно? По-моєму, пора тобі вже на сцену”. І це правда. І хочеться, і колеться, і розчаровуєшся, і знову зачаровуєшся…

10. Господу Богу все добре вдалося — і народження людини, і юність, і зрілість. А ось старість — ні. Ідеш по вулиці, а ноги підкошуються. І думаєш: ще недавно бігав, куди все поділося? Адже в людині тільки тіло старіє, а душа залишається молодою.

11. Український глядач – найкращий глядач у світі, і його вдячність і оплески є кращою нагородою для акторів і меценатів. Ми – громадяни однієї країни, і обов’язок кожного – зберегти її культурне багатство.

12. Мрією мого життя було, щоб українська культура стала відома в усьому світі. Мрії повинні здійснюватися, і я щасливий, що маю можливість сприяти цьому.

13. Я міг стати хіміком, астрономом. Була у мене така сторінка в біографії: я працював у Львівському університеті лаборантом-обчислювачем по змінним зіркам, і один старий професор говорив мені: я з тебе, Богданчику, зроблю астронома.

14. Я – людина без слабкостей. Курити кинув, поїсти ніколи особливо не любив, п’ю помірно. Одним словом, сала не люблю, горілку не вживаю. Нудно навіть.

15. Мені всі кажуть: “Богдане, ти збожеволів на своїх українцях”. А я ось недавно з’ясував, що сім’я Фрейда була родом з України, з містечка Тисмениця. Поїхав туди. Ось, кажу, адже Фрейд з ваших місць! А вони без поняття. Сидять всі й норкові шуби шиють …

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.

Коментарі