Ніч у луцькій тюрмі як атракція чи популяризація історичної спадщини?

Джерело: день

Перемішані кістки, які свідчили, що людей кидали одне на одного, абияк,  черепи з діркою у потилиці — відкрита у червні цього року біля входу в колишній монастир бригідок яма з останками вже не забудеться тим, котрі це бачили.

На території давнього Луцька, стверджують, є до двадцяти таких масових поховань: як національно свідомих волинян, зігнаних у тюрму з приходом 1939-го «визволителів» і розстріляних у червні 1941 року енкаведистами, так і знищених нацистами радянських військовополонених, тисяч євреїв...

Відкрита ж у червні  яма з рештками розташована просто при вході в історичну споруду, пам’ятку національного значення — колишній монастир святої Бригіди. Нині ця державна власність перебуває в тимчасовій оренді Волинської єпархії Української православної церкви Київського патріархату. Оренда — тимчасова, приміщення передане на початку для облаштування тут чоловічого монастиря, та оскільки воно дуже велике, церковники вирішили облаштувати тут... хостел. І наразі кілька кімнат вже відремонтовано з прицілом таки на готель.

Раніше вже писала про несприйняття громадськістю такої ідеї. Для лучан, волинян монастир бригідок, попри те, що тут кілька десятиліть розташовувалось музичне училище, був і є «тюрмою». Тюрма тут була, починаючи з 1890 року і до 1960-х. Споруда завжди буде для волинян місцем скорботи. Тому ідея облаштувати саме тут Музей жертв тоталітарних режимів «Волинська Голгофа», виділити місце (його достатньо) для фондосховищ луцьких музеїв, оформити тут експозицію музею УПА (котра, як відомо, зародилась на Волині) — це було прийнятно. Про такі плани розказав директор історико-культурного заповідника «Старий Луцьк» Павло Рудецький. Але з музеями не склалося, зате «складається» з хостелом.

Більше того, у волинській пресі поширюється інформація з уст прес-секретаря Волинської єпархії УПЦ КП архімандрита Костянтина (Марченка) щодо того, що хостел можуть облаштувати у формі... енкаведистської  «приймальні». На рецепції будуть одягнуті в енкаведистську форму працівники, клієнти почиватимуть на ліжках у формі нар...

Наразі кореспондентові «Дня»  отець Костянтин пояснив, що розмова про таку туристичну атракцію була, але це лише розмова... Та оскільки насправді ніхто зі сторонніх не має доступу до реконструкції будівлі, а що реконструюють її під хостел, єпархія і не заперечує, то зрозумілі побоювання громадськості, істориків, краєзнавців, врешті, рідних розстріляних у цих стінах. Їх багато приходило на це скорботне місце, коли тут тривала ексгумація знайдених  людських останків.

«Мого родича там закатували. Боляче, коли туди тепер йтимуть за гострими відчуттями...» — ділиться думками одна з родичок. «Одна жінка, багаторічна каторжанка, учасниця Норильського повстання Марія Карпунь як згадувала про перебування в луцькій тюрмі, то казала, що там в камері, в одному кутку ніхто спати не хотів, бо там плями від живої крові були, жінку з дитиною на смерть замучили. То хіба буде спокійно спатися відвідувачам готелю? Там, на крові замучених українців», — каже автор «Дня» студент Роман Новосад.

Відомо, що готель хотіли облаштувати й у приміщенні, аналогічному луцькій тюрмі, — тюрмі на Лонцького у Львові. Але львів’янам якось вистачило здорового глузду цього не допустити. Заступник директора Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» Вікторія Садова у коментарі «Дню» розповіла, що готель у тюрмі — це було б аморально. Цінністю є вже сама споруда колишньої тюрми, де відновили у первісному вигляді камери, в яких утримувалися в’язні, карцер. І побачене значно більше вражає та хвилює відвідувачів, ніж постановка, яку можуть облаштувати у хостелі в луцькій тюрмі. У цих тюрмах, зауважує Вікторія Садова, загинуло дуже багато людей, тому важливо не виходити за певні моральні межі.
Біда в тому, що владі в Луцьку ці етичні нюанси насправді байдужі, інакше б навіть церковна структура відчувала, що має узгоджувати свої плани з суспільством, з яким співіснує.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.

Автор: Наталія МАЛІМОН
Реклама

Коментарі

Реклама