Продовжуємо серію оповідок про топонімію населених пунктів історичної Волині, передану в автентичній говірці старожилів. Сьогодні у поле нашого зору втрапили містечка із славетною минувшиною – Дубно, Корець і Локачі. Проо них далі.

***

Вікторія Бобошко, дубнівська старожилка, про рідне місто:

«Їхали люди кіньми, побачили великого дуба, спинили коней: «Дуб, но!»».

Дубно. Торгові ятки на Ринку. Тут і далі - фото з Lodomeria

Ярина Маркевич, 1914 року народження, про Корець:

«Первоначально наш город називався як Корчеськ чи Корчев. Колись давно казали, що цяя назва од корчів, які були в річці. Спочатку протікала узинська річка. Як почала розширятися, то стала Корчич. А од річки назва города – Корець».

Ганна Кондратюк, 1938 р. н., про Локачі:

«Чула, що колись тут добрі луки робили, от і назвали Лукачі, а потім, певно, Локачі».

Водяний млин у Локачах

Ольга Рехнюк, 1945 р. н.:

«Назва пов’язана зі словом «локати», кормити коней. Тут зупинялися люди, щоб перепочити і нагодувати коней».

Джерело: Шкляєва Н. В. Волинські села в народних переказах. – Луцьк : ВМА «Терен», 2011. – С. 37, 62 – 63.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.