(Не)відомі волиняни: священномученик і святий родом з Луцька

(Не)відомі волиняни: священномученик і святий родом з Луцька
  1. Новина відноситься до:

23 серпня 1851 року в місті Луцьку Волинської губернії в родині диякона Феофіла Петровського народився син Олександр, який в майбутньому став архієпископ.

У 2000 році його зарахували до лику святих. У Харкові зберігаються мощі.

 

Священномученик Олександр

 

Хлопець закінчив чотири класи Волинської духовної семінарії у Луцьку. Потім один за одним втратив батька та матір. Далі багато років Олександр присвятив вчителюванню у народних школах.

Все його життя змінив віщий сон. Одного разу уві сні йому з’явилася покійна мати і сказала: «Залишай це життя і йди до монастиря». Послання матері справило сильне враження і Олександр різко змінив спосіб життя та врешті прийняв чернечий постриг в 1900 році у Москві, в Донському монастирі. Через якийсь час був висвячений у сан ієромонаха і возведений у сан архімандрита.

У 1903 році він стає економом та скарбником Туркестанського архієрейського будинку, членом Туркестанської вчительської ради, консисторії й імператорського Палестинського товариства. У 1906 році був переведений до Жировицького Успенського монастиря, а в 1910 році став настоятелем Лубенського Спасо-Преображенського монастиря. У 1911 році настоятель Олександр організував хресний хід з Лубенського монастиря в Білгород.

Лубенський Спасо-Преображенський монастир, 3.bp.blogspot.com 

У своїх проповідях до мирян отець він відкрито засуджував більшовиків і після відходу німецьких військ покинув обитель. Із 1919 року він став настоятелем скитської церкви при монастирі в Полтавській губернії.

Розпочались репресії серед духовенства. Олександр разом із сестрами із монастиря утворюють скит за річкою Псел. В монастирі-скиті служба розпочиналась рано, існував свій статут,  всенічна тяглася не менш чотирьох годин. В 1932 році скит все-таки закрили.

Отець Олександр поїхав до Києва. У жовтні 1932 року став Уманським єпископом, а в серпні 1933 року – Вінницьким, а за чотири роки – Харківським. Коли Олександр прийшов до Харківської єпархії, там діяв лише один храм Святого Миколая, усі інші були закриті, а священики репресовані. Отець Олександр швидко отримав прихильність у харківської громади. Храм, в якому він правив, був розташований на окраїні міста, тому люди туди приходили без побоювання.

Архієпископ Олександр. Фото з Вікіпедії

28 липня 1938 року архієпископа Олександра заарештовали НКВС за підозрою в контрреволюційній пропаганді та агітації. Його звинуватили в  антирадянській церковній організації, а також в шпигунстві на користь Польщі. 17 червня 1939 року військовим трибуналом Харківського військового округу владика Олександр був засуджений до десяти років тюремного ув’язнення. 5 січня 1940 року вирок все ж таки скасували, але вже було пізно. Олександр помер у тюремній лікарні 24 травня 1940 року. У 1991 році архієпископ Олександр був реабілітований.

22 червня 1993 року Синодом Української Православної Церкви він був визнаний місцевошанованим святим Харківської єпархії, а в 2000 році зарахований до лику святих. Його мощі перенесені до Свято-Благовіщенського Собору міста Харкова.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.

Автор: Тетяна Яцечко-Блаженко
Реклама

Коментарі

Реклама