Від палацу графів Красіцьких, що був у селі Холонів Горохівського району, залишилася лише пивниця.

Півтора-два століття тому в цьому селі був один із найрозкішніших волинських маєтків, - пише Волинь-нова. 

До нашого часу дійшло кілька малюнків відомого художника Наполеона Орди із зображеннями холонівського палацу та ще фотографії початку минулого століття. На них бачимо головний корпус із чотирма масивними колонами та два бічних флігелі. До будівель вели дві однакові брами з мурованими стовпами.

Фото до 1914 р.

Навколо шумів старий парк, який у першій половині ХІХ століття покращив відомий ландшафтний дизайнер Діонізій Міклер. З історичної літератури дізнаємося, що в Холоневі була велика бібліотека, зібрання картин (в тому числі родинні портрети Красіцьких).

Кілька століть Холоневом володіли шляхтичі Мишки–Холоневські. У ХІХ столітті він перейшов до графів Красіцьких. Із сповідних відомостей Горохівського римо–католицького костьолу, які зберігаються в обласному архіві, відомо, що у 1881 році в Холоневі мешкали 66–річний граф Марцелій Красіцький та його 59–річна дружина Людвіка (її дівоче прізвище Пражмовська). Разом із ними в маєтку жили Вікторія Рипчанська, Марія Урбанська та Броніслав Дидич. Звичайно, були ще й слуги православного сповідання, яких не фіксували.

Холонів. Палац з боку парку. Мал. Наполеона Орди Палац з боку парку. Мал. Н.Орди

Інтер’єр палацу прикрашали люстри, дзеркала, каміни з білого мармуру. Усе це багатство через кілька років поглинула пожежа. Однак незабаром будівлю відновили. За деякими даними, меблі для Красіцьких виготовив місцевий столяр–самоук на основі малюнків. 

Зрештою, під час Першої світової війни австрійські та німецькі війська знищили маєток дощенту.

Нині на його місці — стадіон та селянські городи. Проте до цих пір від палацу залишилася одна споруда. Побіч стадіону стоїть невеличка сучасна мурована будівля, яку звели за радянських часів. Краєзнавець Леонід Лагановський розповів, що під нею єдиний свідок часів розквіту холонівського маєтку — графська пивниця.

«За колгоспу планували вирощувати в цьому підвалі гриби, бо там цілий рік тримається стала температура. Саме мені довелося його розчищати. Коли проводили електрику, то поподовбали стіни. Навіть лом відскакував. Розповідали, що в розчин для міцності штукатурки додавали яєчні білки. А гашене вапно відстоювалося по 10-15 років. Пам’ятаю, після війни не було жодних будматеріалів. От люди й розібрали на цеглу фундамент панської мурованої огорожі, який тоді ще існував», — розповів місцевий мешканець Євген Долінський.

Навколо — гори сміття. Хід тягнеться плавно вниз як спуск у метро, затим йде горизонтально. Якось Євген Долінський через дірку у стелі виміряв глибину підвалу. Вона становить близько 11 метрів. Підвал має два відгалуження, одне з яких ще й досі не розчищене.

Пивниця Красіцьких ще чекає свого господаря. Адже попри давній вік та історичне минуле вона, як колгоспне майно, потрапила під розпаювання. От тільки не знайшлося охочих довести її до пуття. Хоча це міг би бути хороший туристичний об’єкт. Зрештою, не відомо, які знахідки можуть чекати дослідників у нерозчищеній гілці підвалу.

Фото до 1914 р.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.