Джерело: Інформаційне агентство Волинські Новини

Журналісти з луцьких медіа побували в кількох мальовничих волинських містечках із давньою історією та мали можливість оглянути й дізнатися більше про унікальні культові пам’ятки протестантизму. Деякі з них чудово збереглися до нашого часу, окремі потребують негайної реставрації, інші – майже повністю знищені.

Прес-тур «Історичними місцями Реформації Волині» за участю провідних експертів з історії, теології, соціальних комунікацій, а також пасторів місцевих церков відбувся 21 квітня.

Відвідини протестантських святинь за маршрутом Луцьк – Олика – Човниця – Рожище – Кисилин – Луцьк організували з нагоди відзначення цього року у всьому світі 500-річчя руху Реформації.

Упродовж усього дня учасників поїздки ознайомлювали із загальними засадами протестантизму, його конфесійним поділом, поширенням у світі, розповідали про відомих представників руху, його здобутки, зокрема в освітній галузі, а також наближали багаті на історичні перипетії долі культових споруд у кожному з місць маршруту.

Зупинка № 1 – Луцьк

У Луцьку представникам мас-медіа детальніше розказали про лютеранську кірху, що в Старому місті, та провели екскурсію Музеєм історії Луцького братства.

Так, доцент, кандидат історичних наук Луцького національного технічного університету Михайло Костюк підкреслив, що, окрім 500-річчя Реформації, цьогоріч святкуватимуть ще 110-ту річницю освячення кірхи в Луцьку, яка припадає на 19 вересня.

«Це приміщення можна вважати перлиною протестантської історії та архітектури, яка, на щастя, збереглася до сьогоднішнього дня», – відзначив він.

Історія появи луцької кірхи пов’язана з одним із напрямків протестантизму – лютеранством. Її свого часу збудували німецькі колоністи як один із головних своїх храмів на Волині. Як на той час споруду звели напрочуд швидко – за неповних 15 місяців.

Голова Волинського обласного об’єднання церков євангельських християн-баптистів Ярослав Троць сказав: «Храм у нашому місці, по-перше, говорить про існування Бога, а по-друге – про богошукання людей того часу. Зверніть увагу на те, скільки у довоєнні часи й раніше було побудовано культових споруд: храмів, молитовних будинків, костелів, монастирів тощо. І по-третє – це жертовність людей, які зуміли всього за 15 місяців збудувати цей храм». Він порівняв також час будування кірхи з терміном зведення у Луцьку мосту біля Варшавського ринку.

У результаті Другої світової війни, однак, храм суттєво постраждав: було пошкоджено фасад та значну частину інтер’єру будівлі. Її вдалося відновити всього за три роки завдяки фінансовим пожертвам прихожан.

Зараз кірха належить місцевій общині євангельських християн-баптистів і є єдиною збереженою пам’яткою готичної архітектури Старого Луцька.

Про Музей історії Луцького братства, своєю чергою, розповіла його завідувачка, провідний науковий працівник Волинського краєзнавчого музею Олена Бірюліна.

Вона зазначила, що це єдиний український музей, присвячений історії окремої братської організації, приміщення якого знаходиться в колишньому братському монастирі.

Експозиція музею містить стародруки, оригінали документів, метричні книги, побутові речі та ін.

Зупинка № 2 – Олика

Тут увазі екскурсантів представили Костел Святих Петра і Павла, а також, звичайно ж, родзинку містечка – мурований замок родини Радзивіллів.

Багато часу доповідачі присвятили історії литовського роду Радзивіллів, яким колись і належала Олика. Зокрема, про Миколу Радзивілла (Чорного), котрий і розпочав будівництво замку, детально оповіла викладачка історії та суспільних наук Мирослава Кубай.

Вчитель історії олицької школи Анатолій Гура зазначив, що замок був одним із першим або й взагалі першим на території сучасної України прямокутним замком бастіонного типу.

«Замки на території Західної України явище звичайне. Олицький замок був побудований не просто так: він має дуже вигідне положення як стратегічно військово-оборонна споруда. Проте він має одну особливість, яка істотно відрізняє його від інших західноукраїнських замків. Це замок із чотирма бастіонами по кутах, інші – баштового типу. До бастіонного замку практично неможливо було підступитися», – сказав історик.

У всьому замку, на його двох із половиною поверхах, включаючи службові приміщення, містяться приблизно 180 кімнат. Переважну більшість використовували для проживання. Зараз у приміщенні замку знаходиться Волинська психіатрична лікарня № 2.

Костел Святих Петра і Павла, побудований у 1460 році, своєю чергою, є одним із найдавніших волинських костелів, який постав на старому магнатському цвинтарі.

Зупинка № 3 – Човниця

Це невеличке село Ківерцівського району має одну особливу споруду – дерев’яну церкву, яка є найстарішою українською святинею євангельських християн-баптистів.

Як повідомив пастор човницької церкви Андрій Гонтар, її побудували на початку ХХ століття на обійсті першого в селі євангельського християнина – дядька всесвітньовідомого вченого, математика, академіка Михайла Кравчука.

«Споруда на той час була дуже дороговартісною. На її будівництво тоді пішло 100 тис. польських злотих. Тут проходили конференції, з’їзди, курси», – відзначив Андрій Гонтар.

Та додав, що після будівництва святиня, завдяки місіонерській діяльності, яку провадив тодішній пастор у 55 приближніх селах, мала приблизно 600 постійних членів. На сьогодні до храму на богослужіння, зазвичай, приходять близько 60–80 осіб, а на свята – до 100 прихожан.

Зупинка № 4 – Рожищі

У цьому місті, розташованому за 18 кілометрів від Луцька на річці Стир, учасники прес-туру змогли на власні очі побачити результати діяльності радянської влади проти, зокрема, сакральних пам’яток.

Аби сплюндрувати споруджену ще в 1913 р. німецьку баптистську кірху, совєти не лише призначили храм під виробничий склад вовняної фабрики «Динамо», а й прибудували до нього, відразу після війни, додаткові 5–6 метрів, які повністю приховали колись величний фасад святині.

На сьогодні храм майже повністю зруйновано, для його реставрації потрібні величезні кошти. Тому пастор, бакалавр Ірпінської біблійної семінарії Вадим Бандура має декілька варіантів розвитку подій: необхідно шукати потенційних інвесторів, які б захотіли вкласти гроші у відбудову пам’ятки, законсервувати будівлю або залишити її в сучасному стані як живий приклад історії, «як науку для майбутнього покоління про те, що зробила радянська ідеологічна війна проти Бога».

Зупинка № 5 – Кисилин

Останнім пунктом подорожі перед відправленням назад до Луцька стало одне із найдавніших на Волині поселень – село Кисилин.

Із часів колишньої слави тут залишилися тільки руїни костелу та монастиря католицьких монахів-кармелітів, збудовані на місці знищеної соцініанської школи, а також Свято-Михайлівська церква.

Щодо останньої один із місцевих істориків висловив думку, що цей православний храм раніше використовували як соцініанський молитовний будинок. Про це свідчить хоча б нетиповий для православних церков архітектурний ансамбль.

Історія соцініанської школи в Кисилині, своєю чергою, сягає ще XVIIстоліття. Відомо, що у 1638–1640 роках навчальний заклад приймав три соцініанські збори, у яких брали участь до 3 тисяч осіб, а на щодень там здобували освіту близько 1 тисячі студентів.

Пізніше, після посилення тиску з боку влади, соцініанські діячі були змушені покинути Кисилин, а приміщення школи перейняли монахи-кармеліти, які переробили його під костел. Незважаючи на те, що і вони з часом через низку обставин залишили споруду, те, що від неї залишилося, її руїни вражають і досі своєю величністю.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.