Весняне сонце поволі починає тішити нас теплом і гарною погодою. У вирі щоденних справ і тотальної зайнятості, сучасні волиняни менше зважають на ті обрядові речі, що їх шанували і здійснювали наші предки, зустрічаючи світлу й теплу пору року.
Нині вашій увазі пропонуємо декілька обрядових пісень, якими волиняни ще декілька десятиліть тому закликали у домівки весну. Як завше – тексти подаємо оригінальною мовою теренів, де та чи інша пісня записана.
***
У Камінь-Каширську співали:
Ой те красне весно,
Шо те нам принесла?
Ой принесла чирвоне яєчко,
Чирвоне яєчко суде бо дождати,
Яєчко покоштувати,
На призьбойці сісти
Яєчко ізісти.
Мешканці села Майдан-Липно на Маневиччині знали таку співанку:
Весна красна,
Шо ти нам принесла?
Я принесла горщик масла,
Шоб весна не згасла.
У Положеві Шацького району заспівували:
Ой буслойку, голубуйку,
Чом з верію не виходиш?
Чом літечка не приносиш?
Ой рад би я виходити,
Вам літечко приносити –
Понад гір’ю сніге лежать,
Попуд гір’ю річке бринять.
Дівчата з села Іванчиці Рожищенського району з приходом весни жартівливо наспівували:
Ой ти, весна-весняночка,
Прийди до нас, паняночко,
Та візьмися вбокі
Та за свої скокі,
Пливи за Дунаю,
Бири дівку скраю.
Перепілочка плила
Коло твого двора.
Ой ти, перепілочко,
Ти хороша дівочко,
Скажи мині правду,
Як дівонькі скачуть.
Ото так присідають,
Ото так прибігають,
Отак хорошенько,
Отак висиленько.
Скажи мині правду,
Як бабонькі скачуть.
Ото зморщиця,
Ото згорбиця,
Так нивисиленько
Так нихорошенько!
Джерело: Григорій Аркушин. «Всього на світи хватає…» (фольклор, звичаї та обряди Західного Полісся у діалектологічних записах): [вибране]. – Луцьк, 2015. – С. 12 – 14.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
