Палаци Волині: зразковий Млинів

Палаци Волині: зразковий Млинів
  1. Новина відноситься до:

Давнє волинське містечко Млинів сьогодні є центром однойменного району Рівненської області. На сторінки історії воно потрапило у XVI столітті, проте набагато раніше тут існувало давньоруське городище Муравиця, яке розкинуло свої укріплення на березі річки Іква.

У XVI столітті Млинів переходив від одного приватного власника до іншого.

Достеменно не з’ясовано, коли Млинів став власністю Ходкевичів – роду, який походив з Великого князівства Литовського. Припускають, що це сталося в 1560-х роках і пов’язано з віленським каштеляном і  великим гетьманом литовським Григорієм Ходкевичем. Містечко начебто було посагом його дружини Катерини Вишневецької.

4 архітектори для резиденції Ходкевичів

Наприкінці XVIII століття багатства Ходкевичів були досить великими. Вони володіли багатьма селами і містечками, серед яких Чорнобиль з 36 фільварками. У 1789 році королівським привілеєм власники Млинова добилися влаштування тут двох щорічних ярмарків.

Наприкінці століття власники вирішили саме тут збудувати свою резиденцію. Ініціаторами будівництва була Людвіка Ходкевич, яку називали енергійною жінкою, а також її чоловік Миколай. У 1785 році архітектор Леопольд Шлегель створив проект планування території з палацом. Як пише польський історик Роман Афтанази, проект впорядкування території вже був до Шлегеля. Цей проект виконали на двадцять і кілька років раніше, ніж почав будуватися палац (а це початок 1790-х). Первинно споруди повинні були постати у бароковому стилі головним фасадом на південь. Місце для цього палацу вибрали на високому березі річки.

Як мали виглядати споруди невідомо, бо не збереглося планів. Отже, Шлегель мав певну базу. У 1785 році він створив свій проект, який зберігся до нашого часу. Принаймні, в принципових моментах планування і розташування споруд він мав риси попереднього. Палац повинен був вивищуватися на 2 поверхи і мати високий дах. На головному фасаді вхід оформлений чотирма колонами корінфського ордеру. На задньому – два ризаліти. Оригінальним називаються рішення Шлегеля зробити внутрішні сходи у вигляді кола. Це добре видно на збережених планах палацу.

Проект Шлегеля 1785 року. Зображення з Repozytorium Cyfrowe poloników

Таким мав бути палац на проекті Шлегеля. Зображення з Repozytorium Cyfrowe poloników

План палацу Шлегеля. Зображення з книги Романа Афтаназі Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej

З якоїсь незрозумілої причини Людвіка Ходкевич не схотіла такого палацу. Як припускає Роман Афтанази, можливо, їй захотілося більшої монументальності. Кардинального оновлення проекту не відбулося. Варшавський архітектор Кароль Шютц незначно переробив проект Шлегеля. Так, на головному фасаді замість 4 колон стало 6. А елементи декору остаточного фасаду були дуже схожі на запроектовані Шлегелем. Будівництво розпочалося у 1790 році. Наприкінці нагляд за роботами вів інший архітектор – Ян Слонєвський.

Комплекс усіх споруд був чимось справді цікавим. Так посеред розпланованого парку будувалося кілька споруд. Серед них головний корпус двоповерхового палацу з 6 колонами на головному вході. Бічний флігель був дещо меншим, його головний вхід оздоблювали 4 колони.

Два малюнки Наполеона Орди з виглядом резиденції Ходкевичів

Паркові споруди – родзинки всього комплексу

Привертають увагу спеціалізовані місця, розкидані по всьому парку. Одне із них – привабливий Templum, збудований у першій чверті ХІХ століття «з виразним романтизмом», за характеристикою Афтанази. Найцікавіша паркова споруда, яка складалася в одне ціле з різних частин, кожна з яких мала свій дах. З боку річки Темплум завершувався ротондою з вікнами. Це добре видно на малюнку Наполеона Орди.

Спочатку ця споруда призначалася для музичних цілей, а потім використовувалася як господарська і літній салон. Була тут також кав’ярня, покої, що свідчить про багатофункціональність споруди. Місце, де гості вражалися заможності і щедрості господарів.

Темплум і головний корпус палацу на малюнку Наполеона Орди. Зображення з Вікіпедії

З описів палацу відомо, що одним із паркових павільйонів була так звана Camera obscura. Камерами-обскурами називали ящик з отвором для проходження світла. На протилежній стінці ящика отримувалося зображення. Це був простий пристрій, прототип майбутніх фотоапаратів. Камери-обскури у вигляді будинків відомі з раніших часів.

З опису цього критого ґонтом павільйону стає зрозуміло, що і в волинській резиденції Ходкевичів камера-обскура використовувалася за призначенням. Так, в описі йдеться про наявність щілин у стелі для спостереження сонячного світла. У камері була дубова підлога, складена з квадратних тафель. Тут стояло кілька столиків та стільців. Алебастрова урна, дві вази марки «Бельведер» і колони з мозаїкою додавали мистецького смаку усій будівлі.

Чимось близьким до природничої тематики була «Брама з 12 знаками небесними». Невелика споруда, накрита ґонтом, з настінними розписами. Той із відвідувачів, який здобув освіту в університетах і знайомився з астрономією, знав трохи більше про те, що приховується за 12 знаками небесними.

Ще однією частиною ансамблю був Філософський будиночок. Тинькування стін імітувало «скельний камінь», дах ґонтовий з двома коминами, висота – на півтора поверхи. З правого боку до будиночка примикала печера, зроблена Олександром Ходкевичем з глини і землі. Тут він проводив наукові експерименти, натхненний діяннями предків та модними віяннями науковців XVIII століття.

Філософський будиночок. Зображення з книги Романа Афтаназі Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej

Хімічні досліди стали головним захопленням волинського шляхтича. Над входом до Філософського будиночка висіла кам’яна табличка з незрозумілими арабськими написами. Не один відвідувач був подивований цим будиночком – місцем, де можна віддатися науковій думці і творчості вдалині від усіх. Чудово, коли можна собі таке дозволити.

Всередині Філософський будиночок мав окрему кімнату для житла, окрему для дослідів, для зберігання реактивів тощо. Стіни також були розписані малюнками.

Іква такого не знала

Млинівський парк Ходкевичів складався з двох частин обіруч головного корпусу палацу. То був просто собі якийсь дивовижний рай, який не вкладається в голову сучасній людині. У більшій частині зліва палацу був навіть виритий канал. Господиня Людвіка Ходкевич особливо потурбувалася про те, аби парк набув вигляду «італійського саду». Вона замовляла цілий ряд рослин, дерев, які треба тут висадити. За зразок їй служили магнатські резиденції інших родів.

Вкінці XVIII століття тут висадили понад 400 італійських тополь, 150 – ломбардських, 115 бальзамічних тополь, кілька білих. Тут були липові боскети, обсаджені вишнями, а також кільканадцять видів екзотичних, декоративних, плодових дерев – кілька десятків штук кожного виду. Берези, осики, граби, липи, горіхи, акації, каштани, ліщини, клени, горобини, тиси, а також яблуні, груші, вишні, сливи, ялівці, жасмин, виноград, шовковиця, бузок білий, бузок турецький, барбариси, азалії, бирючини, кизил, троянди…

Це трохи нагадує абатство в одному романі Умберто Еко, де, правда, замість дерев і кущів автор описував химерних істот, що їхні скульптурні образи на фасаді монастиря вражали і навіть жахали середньовічних монахів і сучасних читців.

Акварельні малюнки з виглядом на частини парку. Зображення з книги Романа Афтаназі Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej

План парку. Зображення з книги Романа Афтаназі Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej

Парк мережили алеї, які мали назву, бо пролягали тематичними зонами. Наприклад, тополева алея, проспектова, ліщинова тощо. Поміж дерев та алей розміщувалися кам’яні скульптури Флори, Артеміди, Аполона й Адоніса, Фауни, Діани, Мінерви та інші. Періодично розташовані дерев’яні та кам’яні лави і численні альтанки слугували місцем релаксу і заглиблення в думи для тих, хто прогулювався парком. Направду, Іква ще не знала на своїх берегах такого величного ландшафтного твору мистецтва.

Садівник жив в окремому будинку, де доглядав і за оранжереєю, в якій росли ананаси, фіги, лимони, апельсини й інші екзотичні фрукти.

Палац і флігель

Попри парк і паркові будинки, все ж головними об’єктами млинівської резиденції Ходкевичів був власне палац і флігель праворуч від нього. Сам палац завершили будувати в перші роки ХІХ століття (хоча деякі частини добудовувалися значно пізніше) і мав він риси класицизму за модою тих часів. Це була монументальна мурована отинькована споруда з 6 колонами на головному вході. До колонади з обох боків і по центру підходили під’їзні доріжки.

На фронтоні портика, який завершував колони – багата ліпнина з ініціалами фундаторки – L.C. В овалах композиції – герб Ходкевичів. На фасадах у проміжках між вікнами виділялися пілястри. Всередині палац був влаштований в системі амфіляди. За часів фундаторки будівля отримала багатий декор. Стіни та стеля були покриті розписами на різні сюжети. На стелі – ліпнина з рослинними мотивами і розписами на гротескну тематику.

Палац на фото ХХ століття. Зображення з Національного цифрового архіву Польщі

У деяких кімнатах містилися мармурові і муровані каміни. Деякі мали ліпні ніші у вигляді мушлі, які скоріше були творами мистецтва. Шляхетська примха, словом. Нерозписані стіни прикрашалися тканиною чи іншим видом обшивки у тональності всього приміщення. Над цим спеціально працювали художники Вінцентій Боркевич та Мьодушевський. Права частина палацу була репрезентаційною. Вона більше декорована і краще розписана. Тут була більярдна зала, передпокій з тосканськими мотивами у декорі, парадна зала з вишуканими меблями і римськими старожитностями у розписах.

Крім розписів, ліпнини і декорованих кахелем камінів, у палаці були різні порцелянові вироби, старовинні годинники, статуетки, які прикрашали різні кімнати. Користувалися Ходкевичі окремою мозаїковою залою. І таких різноманітних кімнат у палаці ще було дуже багато. Їх детальний опис зберігся і зараз перебуває в архіві у Польщі.

Схожої архітектури був флігель праворуч від палацу. Це господарська частина усього ансамблю з кухнею, пекарнею, коморами, житлом тощо.

Флігель схожий на палац. Зображення з книги Романа Афтаназі Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej

Цінні колекції в млинівській резиденції Ходкевичів – бібліотека, архів, картини та інші твори мистецтва. В малярській збірці були роботи відомих авторів, родинні портрети. Протягом ХІХ століття ці колекції тільки поповнювалися.

Кінець прекрасної епохи

На початку ХХ століття тодішнього власника маєтку Мєчислава Ходкевича із родиною не було у палаці. Ним порядкував не дуже добросовісний адміністратор. За той час із палацу зникло трохи речей, серед яких порцелянові вироби, срібні з символікою Ходкевичів тощо.

У 1915 році палац опинився у вирі війни. Тут пролягав фронт між австро-угорською та російською арміями. За час війни в маєток потрапило 138 артилерійських снарядів. Палац був дуже сильно пошкоджений і згодом його довелося розібрати. Колекції, правда, залишилися недоторканими. Втратилися тільки окремі предмети.

У 1919 році у маєтку проживали мати власника Юлія Ходкевич і її дочка Софія. 28 травня їх замордували «революційні нападники», як пише Афтанази. Палац сплюндрували, а колекції розграбували. Після 1920 року залишки колекції перевезли до маєтку під Львовом, а архів – у Львів та Краків.

Повоєнні руїни всередині. Зображення з книги Романа Афтаназі Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej

Вхід на територію і сам палац після війни. Зображення з книги Романа Афтаназі Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej

Стан палацу у міжвоєнні. Фото з Національного цифрового архіву Польщі

Більшість споруд у маєтку збереглися після Першої світової війни. Флігель був повністю відновлений і став і використовуватися, палац покрили новим дахом, хоч він уже перебував у занедбаному стані.

Про те, як і куди розійшлися колекції млинівського маєтку Ходкевичів, можна довго розповідати. Щось було закладено в банк, дещо – в музеї та архіви. Багато вкрадених речей продавали.

Після Другої світової палац повністю розібрали, на його місці збудували зооветеринарний технікум. У 1970-х роках у приміщенні флігеля відкрили Млинівський краєзнавчий музей. Збереглися Templum і філософський будиночок.

Збережений флігель, де зараз музей. Тут і далі фото з Вікіпедії

Задній фасад флігеля

Парк і водойма

Темплум у парку

Темплум

***

Млинівська резиденція – один з найкраще збережених шляхетських маєтків Волині. Його варто відвідати, щоб поринути у дух старовини і шляхетську атмосферу. Хоча минули часи і багато чого втрачено, Млинів може слугувати добрим зразком аристократичної культури Волині.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.

Автор: Олександр КОТИС
Реклама

Коментарі

Реклама