Cвоїм цікавим виглядом приваблює нинішній собор Різдва Христового у Володимирі-Волинському, пам’ятка архітектури національного значення.

Храм завершили будувати у 1770 році для ордену єзуїтів як костел Розіслання Апостолів. Проект костелу належить єзуїтському архітектору Міхалу Радзимінському. Припускають, що автором міг бути і відомий архітектор-єзуїт Павло Гіжицький, автор знаної церкви в Піддубцях біля Луцька та костелу бернардинів у Луцьку.

Недовго єзуїти тішилися новеньким храмом у Володимирі. Папа Римський Климент XIV у 1773 році видав бреве Dominus ac Redemptor, яким скасував орден єзуїтів, а всі заклади ордену на території Речі Посполитої i Російської імперії зачинив. У 1782 році так звана Едукаційна комісія передала костел та монастир уніатському ордену василіан. У 1840 році внаслідок переведення ордену в православ’я монастир став православним. Інтер’єр храму перебудовували під потреби православної церкви. З 1891 року храм був резиденцією володимирських православних єпископів.

У 1921 році після приєднання Волині до відновленої Речі Посполитої храм передали римо-католицькій церкві. Костел став парафіяльним. У той період було зроблено ремонт, що мав на меті відновлення первісного вигляду храму. Зокрема, відновлено круглі віконні отвори південної бічної стіни костелу. Римо-католицька парафія тут діяла до 1945 року. Під час Другої світової війни вибухом бомби було пошкоджено частину будівлі.

Після війни парафію ліквідували, а костел узяли під охорону як пам’ятку архітектури. З 1983 року розпочали ремонтно-реставраційні роботи. У 1991 році храм передано православній громаді. Нині тут діє кафедральний собор Різдва Христового Української православної церкви Київського патріархату.

Храм перед Другою світовою війною. Фото lodomeria.weebly.com

Собор у наш час. Фото з Вікіпедії

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.