У вересні 1852 року в місті Луцьку народився майбутній письменник та революціонер-народник Грирогій Мачтет.
Існує версія, що прізвище Мачтет має англійське походження і початкова його форма була Манчтед. Предок, а точніше дід Григорія Мачтета нібито був артилеристом в армії короля Швеції Карла XII й брав участь в Полтавській битві, де був поранений і потрапив у полон. Після полону дід Мачтета уже не повертався до Англії, а залишився на території України, де одружився з українкою. Через якийсь час англійський предок залишив дружину та малолітнього сина Олександра в злиднях. В одній із цитат Григорій Мачтет характеризує свого діда як офіцера, гультяя, авантюриста та головоріза.
Батько Олександр Мачтет за освітою був юрист. Він закінчив зі ступенем кандидата юридичний факультет Імператорського університету святого Володимира у Києві. Протягом життя працював на посадах колезького секретаря, повітового стряпчого в Луцьку, Ковелі, Новограді-Волинському. Мати Григорія, Наталія Григорівна Калінська, була полькою і мала шляхетське походження. Її батько був юнкером Ольвіопольського полку, входив до Північного союзу декабристів.
У ранньому віці Григорій втратив батьків. Спочатку хлопчика виховувала гувернантка, далі його відправили навчатись до Немирівської гімназії, з якої виключили в четвертому класі за прихильність до «польського духу», хоча Мачтет тоді був справжнім українофілом. В 1866 році Мачтет продовжив навчання в Кам'янець-Подільській чоловічій гімназії, з якої його теж виключили через два роки.
Кам'янецька чоловіча гімназія, де навчався Г. Мачтет. Фото з tovtry.com
Після цього випадку Григорій був позбавлений права вступу в будь-який навчальний заклад Російської імперії. Лише в 1870 році він зміг здати екзамени та отримати диплом вчителя історії та географії повітових училищ. Далі було викладання у повітових школах Могилева-Подільського та Кам'янця-Подільського.
Більшість часу Мачтета тоді займала участь у нелегальному гуртку, який вів підготовку до організації хліборобської комуни. Члени гуртка заперечували приватну власність, вважали чесним засобом заробітку лише фізичну працю та мріяли охопити комунами мало не увесь світ. 1872 року Мачтет побував у Швейцарії та США. В США він навіть пробував втілити в життя свою ідею створення комуни, але ідея зазнала поразки. В 1874 році революціонер повернувся до Санкт-Петербургу, де взяв участь у революційному народницькому русі.
В 1877 році він був заарештований і ув’язнений в Петропавлівській фортеці. Григорій Мачтет був засуджений на заслання у Архангельську губернію, у Сибір в місто Шенкурськ. Причиною стала його участь у народницькому та революційному русі. Крім того, він був позбавлений права проживання у центральних губерніях Росії. Саме тому Мачтет спочатку жив у Твері, а лише в середині 1896 році переїхав до Житомира, де почав працювати діловодом губернського акцизного управління. В Житомирі він проживав біля театру, по вулиці Лермонтовській, 4. Пізніше він перейшов на роботу в житомирську газету «Волинь», де публікував свої популярні серед читачів фейлетони та повісті.
Будинок в Житомирі, де проживав Г. Мачтет. Фото з etoretro.ru
Григорій Мачтет, Фото з elib.shpl.ru
Григорій Мачтет був два рази одружений. Перша дружина – Олена Медвєдева, з якою він познайомився в 1880 році в місті Ішима. В 1890 році Григорій Маштет одружився вдруге на Ользі Родзевич, яка була донькою міського голови Рязані. Дружина народила йому двоє дітей — сина Тараса (1891–1942) та доньку Тетяну (1893–1971).
Мачтет Григорій із донькою Тетяною. Фото з invest-ua.com
Син Тарас. Фото з photos.geni.com
В Житомирі Григорій Мачтет сформувався як письменник, адже саме там написав свої повісті «Два типи», «Його час настав», «Під старими липами»; та оповідання «Дем'ян і барин», «Васька-гармоніст», «Баба» та інші твори. Письменник протягом життя підтримував тісні зв’язки з такими відомими постатями того часу, як Леся Українка, Михайло Лисенко, Федір Шаляпін, Михайло Коцюбинський, Лев Толстой, Антон Чехов. Мачтет був активним членом Житомирського театрального драматичного товариства, від якого у 1899 році навіть він отримав почесний диплом.
В 1900 році він переїхав жити до Петербургу, де планував активно займатися літературною працею. Проте через рік Григорій Мачтет помер в Ялті, куди в серпні поїхав відвідати сестру. В знак шани до пам’яті письменника в Житомирі цілий місяць газета «Волинь» друкувала спогади людей, які близько знали Мачтета.
Похований Григорій Мачтет на Полікурівському меморіалі в Ялті.
У Луцьку його іменем була названа вулиця.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
