Де на Волині Олена Пчілка Колядувала?

Джерело: Волинь24

У Запрудді досі пам’ятають “ялинку від Косачів” та бережуть Євангеліє, подароване матір’ю Лесі Українки.

Невеличке село Запруддя на Камінь-Каширщині увійшло в історію завдяки унікальним різдвяним колядкам. Точніше навіть колядкам-веснянкам, тексти яких ще в 1902-му зафіксувала для нащадків Олена Пчілка. 

А в сільській церкві свято бережуть унікальну річ: Євангеліє та плащаницю, які подаровані храму дивною “чорною пані”!

 

Де на Волині колядувала Олена Пчілка?

У ЗАПРУДДІ КОСАЧІ ЛІКУВАЛИ “РОЗТРОЮДЖЕНІ НЕРВИ”

Мальовничу запруддівську Свято-Успенську церкву легко впізнати на фото початку 20-го століття. Вона фактично не змінилася. 

Поблизу храму колись було панське обійстя, а належало воно рідній тітці Лесі УкраїнкиОлені Косач (Тесленко-Приходько). Саме тій, які Леся Українка присвятила свій перший вірш “Надія”. Улюблена “тьотя Єля”, яка доглядала Лесю малою і разом із племінницею рятувала від смерті Сергія Мержинського… 

Родина Тесленків-Приходьків певний час жила у Запрудді. А їхнє обійстя Косачам було до вподоби. Тут лікувала «свої розтроюджені нерви» сестра Лесі Оксана, тут бували часто Олена Пчілка і Петро Косач. Є свідчення Юрія Косача, що сюди на гостину приїздили Лисенки та Старицькі. А завдяки тому, що син Олени Тесленко-Приходько Юрій (потім став відомим рентгенологом) захоплювався фотографією, з цього села лишилося чимало цінних світлин, пейзажі й постаті на яких місцевий люд впізнає й досі. 

...Де жила Олена Косач, селяни знають і тепер. Місце донині називають Панським. На “панському місці” - хата вчительки Надії Антонюк. Саме до неї за поріг потрапляють всі, хто шукає сліди Косачів у волинському селі Запруддя. Просто на її городі колись було оте саме обійстя Тесленків-Приходьків, що слугувало таким собі філіалом колодяжненського маєтку для Косачів. 

ЧИ Є КОМУ ЗАСПІВАТИ “ОЙ РАНО-РАНО КУРИ ЗАПІЛИ...”?

А от більше ста літ тому Олена Пчілка приїжджала у Запруддя з конкретною метою: у місцевих старожилів вона записувала старовинні колядки. 

Ці давні тексти так її вразили, що вона вирішила написати дотепер розвідку «Украинские колядки», котра вийшла друком у 1903 р. в журналі «Киевская старина». 

Втім у селі уже й непросто відшукати людину, яка б хороше заспівала: «Ой рано-рано кури запіли, Святий вечір, кури запіли!..». 

Але можна. Одна зі старожилів села, Ірина Шворак, згадувала, що про Косачів знає з переказів своїх старших товаришок. У Запрудді, за її словами, не лише Тесленки-Приходьки панували. Останнім паном був такий собі Каплан. Його маєток стояв там же, де обійстя тітки Єлі. А Капланові наймити переповідали про попередніх панів. І про те, як до них приїздила якась “чорна пані”, тобто – чорнява. 
 

Ірина Шворак

Ірина Шворак

Саме ця «чорна пані», переконує Ірина Шворак, і є Олена Пчілка. Це можливо, адже про те, що Олена Пчілка мала чорне “мов крило ворона” волосся, є згадки її сучасників. Та найбільше запам’яталася вона селянам не тим, що цікавилася колядками, а тим, що подарувала сільській церкві Євангеліє і плащаницю.

– Та то та, котора нам Євангеліє і плащаницю в церкву подарила! – каже бабуся, як тільки чує запитання про Олену Пчілку. 

Зі старих колядок , які в 1902-му записувала матір Лесі Українки, Ірина Шворак пригадала тільки “Ой рано-рано кури запіли”. Навіть може заспівати... До речі, достеменно відомо, що саме цю колядку колись співала і Леся Українка. З голосу письменниці мелодію до запруддівської колядки записав Климент Квітка

Одного дня Тесленки-Приходьки виїхали зі свого маєтку в Запрудді. Є відомості, що 1901 р. маєток у Запрудді вони продали, а потім ще кілька літ він слугував їм за дачу, адже улюбленим хобі родини тітки Олени та її гостей було полювання. 

У ЦЕРКВІ МАВ БУТИ ...МУЗЕЙ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

Олена Пчілка залишила у своїй науковій праці про колядки незабутній опис сільської церкви у Запрудді: «Оригинальный вид представляет церковка (бывшая униатская), отдельно стоявшая за селом, окруженна огромными деревьями, – на одном из этих белых, сияющих инеем деревьев высоко виднелся оставленный там и на зиму большой улей с «пчилками ярыми»… Тишина кругом, неподвижность». 

Очевидно, так припала сільська церва до душі Олені Пчілки, що вона лишила прихожанам подарунок. За переказами, “чорна пані”, переступивши поріг, сказала: “Ой, яка бідненька...”. З її рук тодішній священик отримав Євангеліє і плащаницю.
 

Старовинна книга: Євангеліє, що за переказами подароване Оленою Пчілкою

Старовинна книга: Євангеліє, що за переказами подароване Оленою Пчілкою

У стародруці вміщено чотири Євангеліє – від Луки, Матвія, Марка та Івана. На сторінках книги - жодної дати про рік випуску. Але те, що книга старовинна, безсумнівно. 

Саме в цій церкві, до речі, мали намір розмістити ...музей Лесі Українки. Очевидно, зважаючи саме на унікальні раритети. В радянські роки тут був склад. Напочатку 90-х у церкві, з якої мав постати музей, навіть почали ремонт. Уже коли ремонт тривав, стали селяни оббивати пороги й таки добилися, щоби церкву їм лишили… 

Тоді музейну кімнату облаштували у школі. На згадку про ті перипетії зостався… директорський кабінет. У старому, ще польському приміщенні школи, яке вже не функціонує як окрема установа, є кабінет у стилі «партійного декору» – з ліпниною на стелі, оббитими тканиною із золотавим візерунком стінами та дерев’яними панелями… 

Затишний куточок тоді облаштували, «щоб було де чаєм іноземних туристів напоїти», які приїздитимуть в Запруддя. 

***

У недіючій школі досі живий - музейний куточок про цікаву сторінку з історії села

У недіючій школі досі живий - музейний куточок про цікаву сторінку з історії села

Саме Олена Тесленко-Приходько запровадила у селі свято різдвяної ялинки. Селяни кажуть: кликали тоді людей до панського маєтку, ставили ялинку, робили сценки. Головними героями дійства була сільська дітвора. 

Так, за косачівською традицією, місцеві вчителі у стінах школи проводили свято ялинки, на яке сходилися не тільки діти. Тільки не на Різдво, як Косачі, а на Новий рік. 

Сьогодні школа закрита. Але, кажуть, ялинку в стінах старого закладу селяни все одно проводять. А на Різдво у запруддівських хатах ще можна почути старовинну “Ой рано-рано кури запіли”...

P. S. Текст однієї з колядок, записана Оленою Пчілкою у Запрудді:
Ой рано, рано кури запіли,
Святий вечор, кури запіли!
А ще найраній Хведорко устав;
Хведорко устав, в звони зазвонив,
В звони зазвонив, браттє побудив;
Вставайте, браттє, бо вже й не рано,
Та поїдемо в чистоє поле,
Уполюємо в полі сокілку,
В полі сокілку, Хведоркові жінку!

 

Де на Волині колядувала Олена Пчілка?

Де на Волині колядувала Олена Пчілка?

Де на Волині колядувала Олена Пчілка?

Де на Волині колядувала Олена Пчілка?

Де на Волині колядувала Олена Пчілка?

Де на Волині колядувала Олена Пчілка?

Зліва направо: Михайло Кривинюк, Ольга Косач–Кривинюк, Олена Тесленко–Приходько (тьотя Єля), Олена Пчілка, П. Тесленко–Приходько, селянська дівчинка. Вгорі: Микола та Ізидора Косачі, Маріанна Лисенко; Оксана Косач. Запруддя. Літо 1900 р.

Зліва направо: Михайло Кривинюк, Ольга Косач–Кривинюк, Олена Тесленко–Приходько (тьотя Єля), Олена Пчілка, П. Тесленко–Приходько, селянська дівчинка. Вгорі: Микола та Ізидора Косачі, Маріанна Лисенко; Оксана Косач. Запруддя. Літо 1900 р.

Оксана Косач, Михайло Кривинюк (сидять), Ольга Косач-Кривинюк. Запруддя. 1900 р.

Оксана Косач, Михайло Кривинюк (сидять), Ольга Косач-Кривинюк. Запруддя. 1900 р.

Олена та Петро Тесленки–Приходьки (у дверях) з Григорієм Косачем (сидить на лавці) у Запрудді.

Олена та Петро Тесленки–Приходьки (у дверях) з Григорієм Косачем (сидить на лавці) у Запрудді.

Сидять: Микола Косач, Ольга (дружина Юрія Тесленка–Приходька), Олена Тесленко–Приходько, мати Ольги; стоять: Петро та Юрій Тесленки–Приходьки. Запруддя. В помешканні Тесленків–Приходьків. Фото поч. ХХ ст.

Сидять: Микола Косач, Ольга (дружина Юрія Тесленка–Приходька), Олена Тесленко–Приходько, мати Ольги; стоять: Петро та Юрій Тесленки–Приходьки. Запруддя. В помешканні Тесленків–Приходьків. Фото поч. ХХ ст.

Григорій Антонович Косач, дядько Лесі Українки, на полюванні у Запрудді.

Григорій Антонович Косач, дядько Лесі Українки, на полюванні у Запрудді.

Оксана Косач та Юрій Тесленко-Приходько. Запруддя. Поч. 1900-х рр.

Оксана Косач та Юрій Тесленко-Приходько. Запруддя. Поч. 1900-х рр.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.

Автор: Олена ЛІВІЦЬКА

Коментарі