Волинь у літературі: Ярослав Смєляков

  1. Новина відноситься до:

У 1912 році в Луцьку у родині залізничника народився Ярослав Смєляков. Був наймолодшим сином у родині. Волинська губернія доживала свої останні мирні дні перед Першою світовою. Родина переїхала до родичів у Воронеж.

Пізніше радянська влада репресувала Смєлякова, а в Другу світову потрапив до полону. Згодом став відомим радянським поетом. Вірш «Возвращенная родина» присвячений Луцьку. Автор написав його у 1939 році. Він радів, що Волинь приєднали до СРСР, бо вбачав у цьому певне «повернення» дитинства і рідної землі.

***

Я родился в уездном городке
и до сих пор с любовью вспоминаю
убогий домик, выстроенный с краю
проулка, выходившего к реке.

Мне голос детства памятен и слышен.
Хранятся смутно в памяти моей
гуденье липы и цветенье вишен,
торговцев крик и ржанье лошадей.

Мне помнятся вечерние затоны,
вельможные брюхатые паны,
сияющие крылья фаэтонов
и офицеров красные штаны.

Здесь я и рос. Под этим утлым кровом
я, спотыкаясь, начинал ходить,
здесь услыхал — впервые в жизни!— слово,
и здесь я научился говорить.

Так мог ли я, изъездивший полсвета,
за воду ту, что он давал мне пить,
за горький хлеб, за легкий лепет лета,
за первый день — хотя бы лишь за это —
тот городок уездный не любить?

Нет, я не знал беспечного покоя:
мне снилась ночью нищая страна,
бетонною, враждебною чертою,
прямым штыком и пулей разрывною
от сердца моего отделена.

Я думал о товарищах своих,
оставшихся влачить существованье
в местечках страха, в городках стенанья,
в домах тоски на улицах кривых.

Я вспоминал о детях воеводства,
где на полях один пырей возрос,
где хлеба — впроголодь, а горя — вдосталь
и вдоволь, вволю материнских слез.

Так как же мне, советскому поэту,
не славить вас, бойцы моей земли,
за жизни шум — хотя бы лишь за это!—
хотя б за то, что в желтых тучах света
в мой городок вы с песнею вошли?

Ярослав Смєляков

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.

Коментарі