Дослідники у ХІХ столітті стали серйозно цікавитися минувшиною Луцька. У цей час в Російській імперії, до якої належала тоді Волинь, виникло кілька осередків, де збиралися небайдужі до старожитностей люди.

Це були звичайні «романтики», інколи священики, вчені, математики, громадські діячі, письменники, художники, душа яких хвилювалася, коли вони стикалися зі старовиною. Дехто з них вирушав із Києва, Петербурга досліджувати Волинь, інші тут же жили й починали цікавитися минулим краю. ХІХ століття дало вибухову кількість різноманітних малюнків, акварелей, гравюр міста.

Одна із них вміщена у польському тижневику Tygodnik Ilustrowany 1867 року. Це репродукція дереворита (тобто гравюри на дереві) Гораздовського. На майдані перед замком – віз та воли, багнюка, дерев’яні паркани, місцеві жителі. Цікава деталь – вільний прохід на територію замку справа від головної вежі. У 1863 році В’їзну вежу замку і шматочок стіни біля неї продали на аукціоні за 373 рублі.

Передбачалося, що її розберуть, а отримані матеріали пустять на міські потреби: замощення вулиць, мурування будинків. Унаслідок втручання вищих чиновників розбирання мурів припинили й вирішили зберегти давні руїни.

Малюнок середини ХІХ століття. З часопису Tygodnil ilustrowany

Замок Любарта сьогодні

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.