Що сталося з Луцьком за останні 200 років і як тепер розуміти його нинішній стан?

У книгарні Є 18 жовтня відбулася лекція краєзнавця Олександра Котиса про модернізацію Луцька в ХІХ-ХХ столітті.

За словами спікера, завданням виступу було показати, як європейські тенденції модернізації позначилися повітовому, потім воєводському, а відтак – радянському обласному центрі Луцьк. Структура виступу охоплювала сфери промислового та економічного розвитку, урбанізації, розвитку транспорту, культурних трансформацій і демографічних змін.

Так, першого промислового стрибка Луцьк зазнав на зламі століть, коли виникли вагомі в економічному житті заводи і фабрики. Це ливарні братів Свобод, броварня Вацлава Земана, цегельня «Лучанин» Абраха Глікліха, млини Фрідмана і Пінчука, електростанція Альфонса Яра. Ще більший стрибок стався у 1970-х, коли у місті відкрили кілька заводів всесоюзного значення, промислові гіганти Волинської області – шовковий комбінат, підшипниковий завод тощо.

Якісні зміни в урбанізації сталися спочатку у 1920-х, коли збудували новий житловий район – містечко для держслужбовців. Потім у сімдесятих, коли радянські архітектори зводили цілі житлові масиви, як-то Гнідава, 33-й тощо з проектними чисельностями по півсотні тисяч осіб.

Залізниця, яку називають «локомотивом модерності» з’явилася в Луцьку дещо запізно – аж у 1890-х, хоча ще на 20 років раніше неподалік міста пролягло полотно Києво-Брестької залізниці. Перші автобуси стали курсувати містом і в сусідні міста й села в перші роки ХХ століття. Однак якісний стрибок відбувся знову ж таки у сімдесяті, коли з’явився електротранспорт. Перший маршрут луцького тролейбуса проліг від депо до нині зниклого кінотеатру «Комсомолець» на Розвилці (київський майдан тепер).

З культурою модерності пов’язують два важливі аспекти – поява національної ідентичності і криза християнства. Не відійшов далеко Луцьк у справі взаємини війни і церкви. А саме це закидають церкві часів Другої світової війни: церква не врятувала світ від бійні, часто ставала мовчазним свідком, а іноді й загравала з режимами. У 1938 році лучани організували масовий збір коштів, щоб закупити зброю для війська. Нові кулемети освятив на стадіоні в Луцьку єпископ Адольф Шельонжек.

З демографією Луцька часів модерності пов’язані три важливі пункти. Преший – кількісне стрімке збільшення чисельності міста протягом усього ХХ століття. Другий – зникнення єврейського чинника, адже перед самою війною (а раніше – більше) 60-70% мешканців міста були євреями. Третій – масове повоєнне переселення вихідців сіл в урбанізований і промисловий Луцьк.

Це лише початок для розуміння того, яким є місто зараз, переконаний Олександр Котис. Для продовження дискусії треба звернутися до рис і процесів постмодернізму, про що, можливо, буде окрема зустріч.

Для глибшого ознайомлення з темою читайте текст «Луцьк і модерність: як епоха змінювала місто».

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.