На старій фотографії – одне з приміщень колишньої Луцької української гімназії. Її відкрили в місті у 1895 році. У 1920-х роках ця школа була одним із центрів української громади міста поряд із чеською, караїмською, єврейськими та польськими школами. У 1939 році радянська влада закрила її як «розсадник українського націоналізму». Зараз будівлю використовують під офіси.
Будівля гімназії в 1950-ті. Фото з книги ''Луцьк'' 1959
Школа відома тим, що у ній працювали славетні діячі. Модест Левицький, якому встановлено меморіальну дошку з барельєфом на стіні приміщення, – письменник, культурний діяч, дипломат, лікар, викладач. Польську мову тут викладав письменник, журналіст і громадський діяч Ярослав Галан – йому також встановлено меморіальну дошку. Короткий час у цьому приміщенні діяв музей, який організував археолог та історик Ян Фітцке. Його також вшановано дошкою.
Архітектура будівлі цікава тим, що репрезентує дуже оригінальний стиль, який мало де в Україні трапляється у такій кількості та розмаїтості, як у волинських містах. Це так званий цегляний стиль. Йому притаманне багате декорування з різьбленої цегли. Візерунок кожного фасаду неповторний завдяки широкій можливості застосування комбінацій із цегли. Будинки цегляного стилю ніколи не штукатурять. Цей корпус Луцької української гімназії зроблено з цегли місцевого заводу Абрама Глікліха «Лучанин». На фасаді можна знайти цеглу з відповідним написом.
Будівля гімназії сьогодні. Фото Олександра Котиса
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
