Джерело: Музейний простір Волині

Вулицю у місті Луцьку назвали іменем етнографа і фольклориста, музейника і краєзнавця Олекси Ошуркевича!
Ще у квітні, на засіданні міської комісії по декомунізації при розгляді питання про перейменування вулиць міста Луцька, назви яких пов’язані з комуністичною ідеологією та її діячами на Волині та в Україні, дирекція Волинського краєзнавчого музею запропонувала одну із вулиць назвати на честь відомого українського етнографа і фольклориста, дослідника краю, музейника, автора численних досліджень з історії та культури Волині, громадського і культурного діяча, депутата Луцької міської ради перших демократичних скликань Олекси Федоровича Ошуркевича (1933–2010).

Відповідно до Законів України «Про місцеві державні адміністрації» та «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та заборону пропаганди їхньої символіки» голова Волинської обласної державної адміністрації Володимир Гунчик підписав розпорядження «Про перейменування окремих об’єктів топоніміки в області та внесення змін до розпорядження голови обласної державної адміністрації від 17 травня 2016 року № 216».

Довідково:

Олексій Федорович Ошуркевич залишив для нащадків багату і цінну творчу спадщину. Значна частина її була опублікована і відома широкому колу поціновувачів багатогранної народної культури, історії. Частина ж потребує доопрацювання й оприлюднення. Та звертаючись до життєпису Олекси Федоровича, ми відкриваємо для себе все нові сторінки.

Народився і виріс О. Ф. Ошуркевич в містечку Берестечко у Волинської області. Його батько займався шевством, продовжуючи родинне ремесло. Сім’я виховувала трьох дітей: Олексія, Григорія і Галину. Отримавши перші уроки пізнання, народної мудрості, зацікавлення в родинному колі, кожен з них визначив свою стежину життя.

Після закінчення середньої школи, Олексій Федорович у 1952 році вступив на філологічний факультет Львівського державного університету ім. Івана Франка. Студентом зацікавився фольклористичними дослідженнями. Був учасником експедицій, організованих Інститутом суспільних наук АН УРСР. Закінчивши навчання, він здобув фах вчителя української мови та літератури. У 1957 році влаштувався на роботу в редакцію районної газети с. Заболотці, що на Львівщині. Журналістську працю продовжував на Волині в м. Ковелі та м. Болехові Івано-Франківської області.

З 1961 по 1964 роки активно займався пошуково-краєзнавчою роботою, обіймаючи посаду старшого наукового співробітника Волинського краєзнавчого музею. Олекса Федорович збирав матеріали про визначних особистостей, життя і творчість яких пов’язана з волинським краєм – Олену Пчілку, Лесю Українку, Андроника Лазарчука, Габріелю Запольську, Євгена Шабліовського, Ганну Жежко та ін.

У 1966 році він перейшов на роботу методистом в обласний будинок народної творчості, а після реорганізації установи в обласний навчально-методичний центр був призначений завідувачем фольклорним відділом. Саме дослідження народнопоетичних традицій волинського краю стало однією з провідних наукових тем Олекси Федоровича. Він не тільки досліджував, а й поширював їх, як один з важливих факторів самовираження українського народу. О. Ф. Ошуркевич брав участь в організації фольклорних свят і фестивалів області, надавав методичну допомогу фольклорно-етнографічним колективам, записував зразки народної творчості волинян і поліщуків й заохочував до цього інших.

Дослідник вивчав народні музичні інструменти, характерні для нашого регіону, писав наукові розвідки про фольклористів, музикознавців ХІХ – першої половини ХХ ст. Олексу Федоровича цікавила народна пісенна спадщина тих місцевостей, які пов’язані з Іваном Франком, Тарасом Шевченком, Лесею Українкою, Маркіяном Шашкевичем. Зібрані протягом багатьох років матеріали були опубліковані в книгах «Пісні з Колодяжна», «Пісні Шевченкового краю», «З фольклорної криниці Франкового села», «Пісні села Підлисся». Великого суспільного значення набуло видання книги «Пісні з Волині» у 1970 році. Нотні транскрипції до народнопісенних творів, записаних О. Ошуркевичем, здійснювали Мирослав Стефанишин, Михайло Мишанич, Юрій Рибак, Людмила Гапон.

З 1984 р. О. Ф. Ошуркевич працює у Волинському краєзнавчому музеї. Крім фольклористичних тем, він вивчав народнопобутову культуру, історію музейної справи Волині, публікував краєзнавчі дослідження. Олексій Федорович розшукував експонати і збирав матеріали для експозиції музею Ігоря Стравінського в Устилузі. За його допомогою були створені музейна кімната академіка М. Кравчука при школі с. Човниця Ківерцівського р-ну, музей-світлиця Т. Г. Шевченка в с. Буяні Луцького р-ну, Берестечківський народний музей та ін. Він став автором ряду музейних виставок: «Тарас Шевченко і Волинь», «Українські народні музичні інструменти кінця ХІХ – ХХ ст.», «На щедрий вечір», «У сяйві Різдвяної зорі». Олекса Ошуркевич читав лекції для студентських та учнівських аудиторій, проводив екскурсії. Ним було запропоновано проведення обласних конкурсів різдвяно-новорічної атрибутики. З його ж ініціативи у 1989 р. створено відділ етнографії та народних промислів, який очолював до 1993 року.

У 2002 році Олексій Федорович вийшов на заслужений відпочинок. Та невтомний дослідник і надалі продовжував працювати над новими виданнями, виступав з доповідями на краєзнавчих конференціях.

Олексій Ошуркевич – лауреат Всеукраїнських премій імені Павла Чубинського (1990), імені Володимира Гнатюка (2010) – за збереження та охорону нематеріальної культурної спадщини України, обласної премії імені Миколи Куделі (1999). 2006 року він був удостоєний звання заслуженого працівника культури України.

Життєва дорога Олекси Ошуркевича, насичена улюбленою щоденною дослідницькою працею, раптово обірвалася 9 жовтня 2010 року, і він назавжди повернувся до рідного серцю Берестечка. Збірники «Мелодії червоної калини», «Пісні села Підлисся», здані до друкарні ще автором, були видані вже посмертно в 2011 році.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.