Попри вимогу ретельно заповнювати книги, судові писарі XVI-XVIII століть дозволяли собі інколи розслабитися. Вони самочинно робили не зовсім офіційні записи, малюнки на полях, матюки, фрази, а інколи й цілі історії, нерідко непристойні, ганебні і вшетечні (розпусні).

«Хроніки Любарта» у серії тематичних матеріалів публікували цю писарську творчість з актових книг луцького ґродського суду. Ми бачили химерних пташечок, які просили їх «поцілувати у сраку», зображення бахусів, амурів, єдинорогів. Зустрічали непристойні слова, малюнки шляхтичів, ілюстрації любовних зустрічей.

Зображення цікаві перш за все незвичним місцем розташування – адже власна творчість на офіційній документації, сучасною мовою, є хуліганством, чи вандалізмом. По-друге, вони цікаві давністю, адже ми в такий спосіб можемо зрозуміти обставини праці і світогляду писарів і, ширше, загалом людей тих часів.

Сьогодні – дуже колоритне зображення з сусіднього історичного регіону, Галичини. В одному з документів 1635 року, який зберігається у Центральному державному історичному архіві Львова бачимо неофіційну версію герба цього міста. На ньому зображений лев у ганебній позі: писар зобразив його з витягнутим фалосом, з якого, до того ж, справляється природна нужда. Чи відрубали після цього писарю руки, історія замовчує, але для нас цей випадок став цікавим прикладом минулого.

ЦДІАЛ України, ф. 52, оп. 2, спр. 340, арк. 526