Джерело: НВ

20 серпня 1940 року був скоєний замах на Льва Троцького. На наступний день він помер.

Головні факти з його біографії.

Лев Троцький (при народженні — Лейба Бронштейн) народився в 1879 році в українському селищі Яновка (нині — село Береславка Кіровоградської області) в сім'ї заможного землевласника з єврейських колоністів. Як писав сам Троцький в мемуарах, «мова сім'ї та двору була російсько-українською».

Шкільні роки він провів у Одесі та Миколаєві. Живучи в останньому, почав цікавитися політикою й ідеями революції, хоча відзначав, що від народництва — російського революційного руху кінця XIX століття — «йшов запах затхлості», а «марксизм відлякував так званою «вузькістю».

Царський режим двічі відправляв Троцького на заслання, а в 1906 році він був позбавлений всіх громадянських прав і засуджений на довічне поселення до Сибіру як активний учасник революційних подій 1905 року (тоді він очолював Петербурзьку рада робітничих депутатів).

Троцький був членом Російської соціал-демократичної робітничої партії, праматері партії більшовиків, де спочатку критикував у майбутньому головного комуністичного вождя Володимира Леніна.

У 1907 році емігрував до Відня. До 1917 року Троцький встиг пожити в Австро-Угорщині, Болгарії, Румунії, Франції, Іспанії і США, провадячи активну марксистську пропагандистську діяльність.

У травні 1917 року Троцький одним з останніх серед ватажків більшовицького руху приїжджає в Петроград (нині — Санкт-Петербург), де на той час царський режим перебуває на межі краху, а Тимчасовий уряд активно критикують радикально налаштовані прихильники Леніна.

У липні того ж року відбувається формальне приєднання Троцького до більшовиків, після того як він пише відкритого листа на їх підтримку і його заарештовують.

Після захоплення влади більшовиками Троцький формує Петроградський військово-революційний комітет, його заяви стають все більш радикальними.

«Вам варто знати, що не пізніше ніж через місяць терор набуде дуже сильні форми за прикладом великих французьких революціонерів. Ворогів наших чекатиме гільйотина, а не тільки тюрма», — заявляв він про готовність боротися з опонентами більшовиків.

Саме Троцький був одним з головних ідеологів червоного терору щодо супротивників «червоних» і населення, незгодного з політикою більшовиків.

Крім цього, революціонер був де-факто засновником і першим головнокомандувачем Червоної армії.

На початку 1920-х з відходом Володимира Леніна від активної участі в політичному житті в більшовицькій партії розгорнулася масштабна боротьба за владу.

Соратники Йосипа Сталіна, майбутнього радянського диктатора, критикують Троцького, звинувачуючи, зокрема, в зайвій активності, а також дрібнобуржуазному ухилі, і поступово відсторонюють від керівництва армією.

Після смерті Леніна щодо революціонера, який не так давно сам проводив терор, розпочинається цькування, зокрема на грунті етнічної приналежності.

Засуджують прихильники Сталіна і теорію перманентної еволюції, яку активно підтримував Троцький. Відповідно до неї, революція повинна мати безперервний характер і охопити всі інші держави, що не відповідало сталінській доктрині про «побудову соціалізму в окремо взятій країні».

У 1928 році Троцького відправляють на заслання в Алмати, перед цим виключивши з більшовицької партії. Не погодившись з ультиматумом з боку Сталіна, який зажадав від нього відійти від політики, верхівка комуністів приймає рішення вислати Троцького за кордон. У 1932 році його позбавили радянського громадянства.

Спочатку радянський революціонер, що потрапив в опалу, вирушає до Франції, потім до Норвегії, а в 1936 році — в Мексику, де живе в будинку легендарних художників Фріди Кало і Дієго Рівери.

Троцький займається написанням книг, зокрема, біографії Сталіна з критикою радянського диктатора, а також проголошує Четвертий інтернаціонал як альтернативу курсу сталіністів.

Перший замах на життя Лева Троцького був скоєний в травні 1940 року. Його організацією керував таємний агент НКВС Йосип Григулевич, а виконавцем був мексиканський художник-комуніст Хосе Сікейрос, який разом з групою грабіжників переодягнувся в поліцейську форму і увірвався на віллу Троцького, відкривши стрілянину.

Внаслідок нальоту ніхто не постраждав, а сам Сікейрос пізніше заявить, що їхньою метою було викрадення документів, що дискредитують Троцького, і залякування колишнього червоного лідера, для того щоб той залишив країну.

Друга спроба радянської влади усунути свого колишнього соратника виявилася успішною. 20 серпня 1940 року раніше завербований НКВС іспанський комуніст Рамон Меркадер, що зумів увійти в довіру до Троцького, відвідав будинок революціонера під приводом того, що бажає показати йому свій рукопис.

Поки Троцький був зайнятий читанням, Меркадер завдав йому удар по голові льодорубом, який проніс під плащем. Незважаючи на сильне і глибоке поранення (знаряддя увійшло в голову на сім сантиметрів), смерть не настала миттєво. Троцького доправили в лікарню, де менше, ніж через добу, помер.

В СРСР некролог на смерть одного з ватажків більшовицької революції написав особисто Сталін, який за три роки до цього розправився практично з усіма своїми колишніми соратниками під час Великого терору. Диктатор назвав Троцького «людиною, чиє ім'я з презирством і прокляттям вимовляють трудящі в усьому світі».

Вбивця одного з найвідоміших комуністів Рамон Меркадер незабаром був заарештований і засуджений до 20 років позбавлення волі, що на той час було найвищою мірою покарання в Мексиці.

Повністю відбувши термін ув’язнення, Меркадер вирушив на Кубу, звідки був таємно перевезений в СРСР, де тодішній голова КДБ особисто вручив йому орден Леніна — найвищу радянську державну нагороду — і медаль Золоту Зірку.

Троцький же відразу після смерті в серпні 1940 року був кремований і похований разом зі своєю співмешканкою Наталією Сєдовою у дворі свого будинку в мексиканському Койоакані, де й сталося вбивство. Зараз там — музей Троцького. На надгробку радянського революціонера висічені серп і молот — головний символ комуністів.

Льодоруб, за допомогою якого був убитий радянський діяч, вважали втраченим більше 70 років, поки не знайшли у дочки мексиканського поліцейського, яка в 2000-х виставила його на торги. Знаряддя вбивства придбав американський колекціонер Кіт Мелтон, у 2018 році передавши його в Міжнародний музей шпигунства у Вашингтоні.

Ніхто з синів і дочок Троцького, який за часів Громадянської війни провадив червоний терор і під чиїм керівництвом душились національно-визвольні рухи (зокрема, український), не зміг пережити свого батька, пішовши з життя в 1920−30-і роки розквіту сталінської диктатури.

Перша дружина революціонера Олександра Соколовська була засуджена до розстрілу в 1938 році. Наталя Сєдова, з якою Троцький жив аж до своєї смерті, після вбивства цивільного чоловіка залишилася в Мексиці і підтримувала контакти з іншими революціонерами в екзилі. У 1951 році залишила заснований Троцьким Четвертий інтернаціонал, члени якого, за її словами, «продовжують вважати сталінську державу країною робітників». У 1960 році вона переїхала до Франції, де через два роки померла.

Фігура Льва Троцького є культовою для багатьох лівих і ліворадикальних рухів, а його життя — предмет незліченних досліджень світових істориків.

Крім цього, особистість Троцького фігурує в безлічі книг — від роману про «полювання» на прихильників комуністів в Америці зразка 50-х (Лакуна, Барбара Кінгсолвер) і легендарної новели Джорджа Орвела Колгосп тварин (радянський революціонер послужив прообразом для одного з головних героїв) до дослідження американських молочних кошерних ресторанів (Книга Бена Кетчора Молочний ресторан, де згадується життя Троцького у США і його вегетаріанство).

Також фігуру одного з ватажків більшовицької революції втілили в десятках фільмів, найвідоміші з них: Жовтень (1927) Сергія Ейзенштейна, Червоні (1981) Стюарта Річман, Троцький (1993) Віктора Сергачова, Фріда (2002) Джеффрі Раша.

---

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.