У минулому столітті Рожище було багатонаціональним.

Тут була німецька колонія, а також єврейська громада, проживали росіяни та поляки, пише Район.Рожище.

До нашого часу дійшли спогади про те, яким було Рожище у період міжвоєння. Одна головна вулиця міста мала назву «3 Травня». За своєю довжиною вона сягала декількох кілометрів і направляла людей до особливого центру міста – ринкової площі.

Від площі вело ще декілька вулиць: дорога на південь могла завести вас до Луцька, напрям на північ – до кварталу житлових будинків, східна дорога направляла вас до дерев'яного мосту, і дорога на захід вела мешканців до фермерських сіл і хуторів.

А центр міста завжди переповнював гамір і шум. Там проживали власники магазинів та майстерень. Край міста був немов антиподом центру – тихим і вільним.

Південна частина, яка розташовувалася поблизу залізниці, була призначена для обробітку городів та вирощування фруктів. Місто не було оснащене каналізацією, вулиці у темну пору не мали освітлення. Але був генератор, що постачав електрику до заможних магазинів і будинків.

Деякі дороги та вулиці були вимощені бруківкою: Головна, Залізнична, Ринкова.
 

---

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.