Відносини між українськими державними діячами загострилися через роман Мазепи з юною донькою Кочубея Мотрею - гетьман був її хрещеним батьком.

Перший донос в Москву Кочубей передав 1707 року через монаха Ніканора, але йому не повірили. Після чергового доносу Мазепу попередили про дії судді. Тоді Кочубей переконав полтавського полковника Івана Іскру передати новий донос про зв'язки зі шведами і поляками, який дійшов до царя Петра I через київського губернатора.

Російський цар почутому не повірив. Незабаром за його наказом Кочубея й Іскру схопили та привезли до Вітебська. Їх звинуватили у наклепі та зраді гетьмана, під тортурами змусили відмовитись від свідчень. Засудили до смертної кари.

Донощиків під охороною відправили до табору Мазепи у селищі Борщагівка - тепер Погребищенського району Вінницької області. Там їм відрубали голови.

Після переходу Івана Мазепи на бік швецького короля Карла XII, Кочубей та Іскра були прославлені як герої Московії та мученики. Тіла перепоховали у Києво-Печерській лаврі, а родичам пожалували великі земельні володіння.