Історія Копачівської поштової станції

Джерело: Район. Історія

На території Рожищенського краю цікавих історичних об’єктів є чимало, але є один особливий, аналогів якому в районі немає.

І якщо духовні споруди так чи інакше оберігаються, то з будівлею, про яку піде мова далі, все куди сумніше.

Поштова станція в Копачівці була збудована в час, коли край був у далекій периферії Волинської губернії в Російській імперії.

Повітове місто Луцьк (а колись центр Волинського воєводства у Речі Посполитій) потрохи ставало провінційним. Волосний центр Рожище тішилося своїм розташуванням поруч зі Стиром та дорогою з Луцька на Ковель, які давали можливість хоч якогось розвитку.

Та у середині XIX ст. російські чиновники вирішили збудувати дорогу, яка з’єднувала б Київ з Брест-Литовським через Житомир, Звягель (сучасний Новоград-Волинський), Рівне, Луцьк та Ковель. Дорога ця оминала Рожище, залишаючи містечко збоку, але пролягала повз, тоді ще маленьке і непримітне, польське поселення під назвою Копачівка.

Шлях окрім своїх звичних функцій виконував також функції поштового тракту. Власне і мав назву згідно свого напрямку – Брест-Литовський тракт. Згідно з імперськими законами вздовж доріг такого типу через кожних 16 верств (десь 17 км) будували поштові станції, де подорожні мали змогу відпочити, змінити коней, а також змушені були заплатити кошти за дорогу, використання коней чи перевезення пошти.

Поштові станції розподілялися на казенні, вільні й ті, що діяли за особливими умовами. Усі такі станції збудовані в архітектурному стилі неоготика. Це можна помітити за загостреними вікнами, які відразу впадають у вічі. Архітектура станційних будівель була типовою. Будували їх за чотирма проєктами — 1820, 1823, 1843 і 1846 років.

«Ружовий дом. Такою була станція за радянського часу.«Ружовий дом. Такою була станція за радянського часу

Станція становила собою цілий комплекс, який складався з центральної будови, місця, де жили люди, котрі працювали там, і господарських будівель — конюшні, сараїв і ін. У центральній споруді розміщувалися кімната для запису подорожніх, кімната станційного наглядача та кімнати для тих, хто приїжджав. Основна будівля виходила фасадом на дорогу. Були присутні також символи державності: двоголовий орел над входом, інколи — шлагбаум. Планування всіх станцій було однаковим. Товщина цегляних стін доходила до метра.

Цікавою була система опалення: всередині стін були прокладені спеціальні канали, завдяки яким усі кімнати обігрівались однією піччю. Дах покривали залізною бляхою. Їх характерний зовнішній вигляд — готичні вікна, високий ґанок, двері посеред головного фасаду, дві великі кімнати по боках від сіней, широкий двір із колодязем і навісом для коней і екіпажів.

Умеблювання поштової станції було продиктоване її призначенням: письмові столи, лави або стільці, приладдя, якого вимагає власне поштова справа — чорнильниці з чорнилом, папір і пера для написання листів, порошок для висушування написаного та гасові ліхтарі. При станції утримувалася казенним коштом квартира для наглядача, для її опалення (а також усієї станції) завозилися дрова.

Копачівська поштова станція збудована за типовим проєктом 1846 року. Мала третій розряд. Комплекс станцій цього розряду не передбачав готелю, обмежуючись тільки ямськими службами, конюшнями та кімнатами для транзитних пасажирів. Задній фасад виходив в двір, замкнутий прямокутними одноповерховими будинками службових корпусів. Головним на станції був станційний наглядач.

Відомо, що у 1871 році в Копачівській станції цю посаду займав Василь Іванович Подгородніков. Він мав чин колежського реєстратора, що відповідало 14-му (найнижчому) класу в «Табели о рангах» і давало тільки особисте дворянство. Це була непрестижна робота: скромні доходи, багато справ, гнів поважних мандрівників.

Тоді ж, у 1871 році, на станції було 29 коней. Така ж кількість коней була і в наступних після Копачівки станцій в Волі Любитівській та Свидниках. У Луцьку коней було 55. Плату за проїзд шляхом, яку називали прогінні гроші, знімали безпосередньо на станції. Платили за кожну верству, яку планувалося проїхати, а також залежно від кількості коней, які використовувалися впродовж подорожі.

У Копачівці прогінна плата становила 2,5 копійки сріблом за верству для подорожніх і по 1,5 копійки сріблом, якщо перевозили пошту. У 1875 році на Копачівській станції було уже 10 коней, а прогінна плата становила для будь-якого роду проїжджих (в тому числі й пошти) по 3 копійки сріблом. З появою залізниці в Рожищі, поштова станція в Копачівці поступово втрачала своє значення.

Такий вигляд мала станція на початку 2000-х.Такий вигляд мала станція на початку 2000-х

Уже в міжвоєнний період, будівля поштової станції стала пам’ятником архітектури, про що свідчить ще існуюча польська табличка. Але попри це споруда вже тоді використовувалася як житлова будівля. У той час там проживала заможна родина українців, які організували у будинку дитячий навчальний заклад. Голова родини був російськомовним, хоча називав себе українцем. У час війни його вбили.

Вигляд станції в часи Першої світової війни. 1915 р.Вигляд станції в часи Першої світової війни. 1915 р

За радянської доби у колишній поштовій станції розташовувався медпункт. Тоді будинок мав рожевий колір, за що його місцеві прозвали «Ружовий дом».

Зараз тут діє дорожньо-ремонтна станція, живуть люди, сам будинок перебуває у приватній власності, добряче перебудований і далеко не в кращому вигляді. На будівлі станції є дві таблички, які вказують, що це історична пам’ятка, яка перебувала і перебуває під охороною держав: перша, велика, — радянська, а друга, менша й менш помітна, — польська міжвоєнного періоду.

Донедавна була ще одна радянська – про те, що це геодезичний об’єкт. Таблички ж про те, що пам’ятку охороняють державні органи України поки що немає.

Велика радянська охоронна табличка і крихітна польська.Велика радянська охоронна табличка і крихітна польська

Табличка «Геодезичний пункт»Табличка «Геодезичний пункт»

Такий вигляд станція мала у 2016 р.Такий вигляд станція мала у 2016 р.


Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.

Коментарі