Сьогодні маємо для читачів інтерв’ю із Марією Козакевич, громадською діячкою, організаторкою корисних для міста Івано-Франківська проектів, засновницею ініціативи «Франківськ, який треба берегти», Музею історії міста. Також Марія має досвід в сфері відновлення старих дверей. Її сторінка в мережі фейсбук наповнена цікавими ретро фото, історіями та арт ініціативами. Саме, завдяки таким людям, мені лучанці, хочеться поїхати до Франківська і на власні очі побачити його вулички, почути цікаву історію під час екскурсії, яку з радістю мені проведе Марія. А зараз ми затишно сидимо біля мурів Луцького замку і з філіжанкою кави спілкуємось про те, що любимо… наші рідні міста.
Марія Козакевич
- Маріє, з чого розпочалось ваше зацікавлення історією, модою та архітектурою Івано-Франківська?
- То був природній процес, коли ти ростеш в місті, то знаєш з дитинства в центральній частині кожний камінчик, читаєш про його історію, звертаєш увагу і милуєшся його старими будинками, двориками, захоплюєшся закрученими гвинтовими сходами, кольорової плиткою, ліпниною, дверима, вікнами, вежами. І коли ти, вже подорослішавши, бачиш, що ці красиві елементи зникають або знаходяться в незадовільному стані, то звичайно хочеться якось цьому зарадити.
Маріє, розкажіть про ваш проект «Франківськ який треба берегти»? Коли він виник? Що вже вдалось зробити в рамках проекту для збереження Франківська?
- Громадська ініціатива зі збереження архітектурної спадщини міста з’явилась чотири роки тому. На жаль тоді в Франківську, як і в багатьох українських містах, спостерігалась нездорова тенденція з викидання старовинних дверей міста і заміну їх на пластик. Вважаю таку річ неприпустимою, адже двері є символічно свідками часу, ними за довгу історію користувалось стільки людей, вони бачили стільки подій, вони часто оригінальними прикладами столярного та ковальського ремесел, окрасою міста і можуть уважним слухачам розповісти багато цікавих історій. Тому викидати їх в прямому значенні на смітник і замінювати унікальні архітектурні елементи на стандартний білий непримітний пластик, звісно, неправильно і нерозумно.
Так з’явилось бажання реставрувати старовинні дерев’яні та металеві двері. Ініціативі вдалось об’єднати столярів, ковалів, майстрів по вітражах та ліпнині, які є спеціалістами у своїх галузях, а також є фанатами рідного міста. Як результат за чотири роки маємо вже понад 30 врятованих дверей та 17 віконечок з вітражами. Та головне чого вдалось досягти – це змінити відношення містян, зараз в Франківську вже припинилась така масова заміна дверей, більше того містяни деколи й самі власними руками пробують реставрувати двері! Крім того підтримують ініціативу фінансово, долучаються мешканці, меценати, соціально-відповідальні підприємці, адже щоразу на реставрацію кожних дверей ми шукаємо кошти.
Старі відреставровані двері Івано-Франківська
Двері-магніти
Ще один важливий напрямок, яким ми займаємось, носить просвітницький характер – ми організовуємо різні події, флешмоби, фотовиставки, соціальну рекламу на біг-бордах, інформаційні стенди чому не можна замінювати старовинні двері і як за ними доглядати. Це допомагає зацікавити містян вивчати історію свого міста, звертати увагу на архітектуру і справді закохуватись в місто. А коли любиш – тоді бережеш!
-Як проходить сам процес реставрації? Чи популяризуєте серед населення, те, що робите? І як?
-Зараз маємо кілька дверей на реставрації, одні відновлюємо за знайденими в архіві кресленнями. Буквально перед приїздом до Луцька випустили ще один вид магнітів – сині двері. У нас вже є ціла колекція таких дверей-магнітів, які стали популярними сувенірами. Окрім них є ще шкарпетки з дверима, ліпниною та метлаською плиткою, різноманітні листівки, настільна дитяча гра про архітектуру, творчий набір з розмальовками та наліпками, еко-торбинки. Кожен може знайти щось на свій смак та на згадку про Франківськ. В цьому напрямку ми постійно вигадуємо щось нове і цікавеньке.
-Чому лучанам варто приїхати у Івано-Франківськ?
Якщо ми говоримо про двері, то в нас навіть є гугл-мапа з адресами дверей та фото, щоб кожний бажаючий міг прогулятись містом та надихнутись відреставрованими дверима. Ну і звісно неспішно пройтись вулицею Шевченка до міського парку, перекусити смачними гофрами на площі Міцкевича чи обліпиховим морозивом на Фабриці, помилувавашись відреставрованими кольоровими вітражами Казкової Вежі дитячої бібіліотеки, яка до слова ввечері підсвічується, зазирнути в гості до міської ратуші, яка є справді одним з символів міста.
-Дуже подобається ваша ініціатива під назвою «Ретро Круїз». Мрію, щоб колись таке свято моди та смаку відбулось і в Луцьку. Розкажіть про це більше.
- Насправді, це київська ініціатива, яка вже кілька років проводилась у столиці, а минулого року вперше вирушила за межі Києва в гості в інше місто. Ним став Франківськ. Його засновниця, Маріанна Факас, була захоплена романом Софії Андрухович «Фелікс Австрія». Софія родом з Франківська, а події у романі відбуваються на початку ХХ ст. в Станиславові (так називався колись Франківськ). На роман вийшла екранізація під назвою «Віддана», режисерка Надія Заянчковська та головні актори також завітали на свято. Ідея фестивалю полягає в тому, щоб учасники в ретро одязі проїхались містом на велосипедах і перенеслись в атмосферу минулої епохи. В нашому випадку це була не просто велопрогулянка, а екскурсія відреставрованими дверима, яку я проводила для франківчан та гостей міста й учасників фестивалю. Було справді дуже атмосферно, колоритно і святково! Також ми відвідали створений минулого року в нашому місті інтерактивний Музей Міста «МІФ».
- Приємно, що Вам вдалось сьогодні завітати до Луцька. Чи побачили ви якісь спільні риси між Луцьком та Івано-Франківськом?
- Обидва міста затишні, зелені, зі збереженими історичними центрами та старовинною забудовою, мають по дві річки і пішохідні центральні вулиці. Нашу франківську ми неофіційно називаємо стометрівкою, по Луцькій «Стометрівці», тобто вулиці Лесі Українки, теж мала можливість прогулятись під час відвідин Луцька, попити тут кави та поспостерігати за лучанами.Скажу, що й проблеми в містах теж схожі – і поміняні автентичні вікна на пластикові, і надлишок візуальної яскравої реклами та вивісок, розмальовування фасадів в непритаманні для них кольори, чи та ж пластикова вагонка на балконах. З цими викликами теж треба боротись.
Якщо чесно, то маю відчуття, що треба приїхати ще і більше дослідити, все ж тих кілька годин було мало. Я люблю пройтись містом, часом навіть без карти, трохи загубившись, поспостерігати за містянами, зазирнути в дворики, відчути дух міста. Сподіваюсь, наступного разу надолужу, тим більше, що причина ще раз приїхати є – дуже хочеться щоб співпраця з Луцьком по реставрації дверей вдалася. Зараз ми розглядаємо кілька луцьких дверей, які могли б відреставрувати у Франківську і вони справді неймовірно красиві! Також ми відкриті, щоб поділитися досвідом з луцькими столярами, які могли б продовжити справу порятунку старовинних дверей у вашому місті.
Дякуємо Марії Козакевич за цікаву розмову про те, чим живе сучасний Франківськ, а також враження про Луцьк, які буде корисно почути лучанам та гостям міста. Під час інтерв’ю був присутній Олександр Котис, начальник відділу охорони культурної спадщини департаменту культури Луцької міської ради, дослідником історії Луцька. Ми запитали в нього про те, скільки сьогодні в Луцьку є старих дверей, які варто від реставрувати, де вони знаходяться і чи є якась програма по їх збереженню.
- Олександр Котис: Загалом в Луцьку 30-40 дверей, вартих уваги. На перший час варто звернути увагу на десяток. Серед них двері за адресами: вул. Ковельська, 18, вул. Лесі Українки, 7, вул. Крилова, 3, вул. Кривий Вал, 27, вул. Кривий Вал, 8, вул. Романюка, 5 та інші. Всі двері датуються початком ХХ ст. Також в Луцьку є програма під назвою «Автентичний Луцьк», яка передбачає реставрацію вікон, дверей, балконів. Цього року на неї виділили 200 тисяч гривень, за які можна реставрувати троє дверей.
-Маємо надію, що з часом налагодиться тісна співпраця між Луцьком та Івано-Франківськом в галузі обміну досвіду по реставрації дверей та проведенню спільних заходів, які б могли викликати цікавість з боку туристів. В принципі, ми вже над цим працюємо. Далі буде…
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
