Ще у квітні 1775-го ходили чутки, що цариця Катерина ІІ незадоволена козаками і хоче ліквідувати Запорізьку Січ. Закінчилася російсько-турецька війна. Запорожці допомогли Москві її виграти і стали непотрібні. Кошовий отаман Петро Калнишевський отримав від імператриці золоту медаль. У Петербурзі дратувалися автономією запорожців, провокаціями на кордоні з турками, конфліктами з місцевою адміністрацією. До того ж в Січ продовжували приймати селян-кріпаків, що розцінювалося як кримінальний злочин.

Катерина ІІ доручила знищення Січі російському генералу сербського походження Петру Текелію. Той із 66-тисячним військом повертався з османського походу. Запорізька Січ на річці Підпільній за 5-6 км від Старої Чортомлицької Січі складалася з чотирьох частин: Кіш, передмістя, російський гарнізон і приміська слобода. Січ була великим багатолюдним містом, де проживало 27117 козаків і жителів.

Генерал Текелія оточив Січ. Калнишевський зібрав у церкві три тисячі запорожців на нараду. Розуміли, що опір кількох тисяч оточених запорожців буде марним, а прорив інших козацьких військ до оточеної Січі був майже неможливий.

Текелій оголосив імператорський указ про ліквідацію Запорозької Січі. Січове товариство здалося. «Російські солдати зруйнували Запорізьку Січ, розгромили Покровську церкву, розбили дзвони, розтрощивши іконостас, сплюндрували могили на козацькому цвинтарі, захопили військові архів, клейноди та скарбницю», - пише у звітному листі цариці генерал.

Частина козаків втекли одразу, частина зникла в плавнях і пішла в турецькі володіння. За Дунаєм колишні запорожці сформували так зване «Неправильне військо Запорізьке». Робили диверсії проти російських військ, облягали Очаків.