Торчин – селище міського типу, вік якого налічує майже тисячу років. Як і багато інших подібних населених пунктів Великого князівства Литовського, отримав маґдебурзьке право у XVI столітті. Це давало певні економічні привілеї та права для міського населення. У той час в місті були розвинені різні ремісничі цехи.

У 1767 році в містечку було написано так званий «Торчинський маніфест». Це документ, у якому невідомий автор різко критикував шляхетський стан і вимагав надати політичних прав селянству. Він закликав українських і польських селян об’єднатися проти шляхти. Дослідники високо оцінили автора, який знав особливості європейської політики і володів латинською мовою. Торчинський маніфест став провісником селянських повстань, які вилилися у Коліївщину.

У часи перебування Торчина в складі Російської імперії у містечку почали діяти пошта, нова лікарня, кілька шкіл. Одну з них відкрив лікар Бенц Маєр Бейлін. Тут ввели заняття з фізкультури, що було нетиповим для того часу. У міжвоєнний період в Торчині стояв пам’ятник кавалеру ордена Virtuti Мilitari Леопольду Ліс-Кулі, який помер у містечку в 1919 році. Сьогодні в Торчині проживає понад п’ять тисяч людей.

 

Торчин у 1920-х. Фото з wolyn.freehost.pl

Торчин сьогодні. Фото з Вікіпедії

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.