У родині Юлії Ковпак, офіцера військової частини 1141 НГУ, вишиванка стала не просто оберегом, а справжнім символом родинного єднання.

За останні 10 років разом фз мамою Любов’ю Ковпак жінка вишила понад півсотні сорочок, одягнувши у традиційне українське вбрання усю родину, йдеться на сторінці військової частини у facebook.

"Усе почалося після народження моєї доньки Софії, - пригадує Юля. – Раптом захотілося, щоб у моєї дитини була власна вишиванка. В Інтернеті натрапила на інформацію, що першу сорочку для дівчинки повинна вишити бабуся. Рукоділлям мама займалася з дитинства, тому залюбки взялася за втілення ідеї. Вишивала на крижмі, на якій хрестили доньку".

Вишиванка для тримісячної Софійки стала першою у родині Ковпаків. Після того дівчата взялися справляти сорочки собі, батькам, братам, сестрам, племінникам, онукам... Згодом в традиційний український стрій одягли усю родину.

"Для мене вишиванка – це не просто оберіг, а певний символ родинного єднання. У нас склалася певна традиція: щороку на Різдво у батьків збирається вся родина і обов’язково у вишиванках. Традиційне українське вбрання, кутя на столі, колядки, що лунають надворі – усе це повертає нас до наших витоків і нагадує, що українцям є чим пишатися", - зізнається луцька нацгвардійка.

Нині за службовими буднями та сімейними клопотами часу на улюблену справу лишається обмаль. Однак кожну вільну хвилину Юлія Ковпак намагається присвятити вишивці. Візерунки розробляє сама, беручи за основу автентичні мотиви.

Шкодує, що не збереглися старовинні сорочки, які передають у сім’ях як родинний оберіг з покоління в покоління. Разом з тим сподівається, що така традиція з’явиться у їхній родині й колись уже онуки розповідатимуть своїм дітям історію вишиванок з «бабусиної скрині».

---

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.