Куренівське повстання: 101 рік тому група озброєних селян зайшла у Київ
Селяни навколишніх сіл Києва підняли антибільшовицьке повстання 9 квітня 1919-го. В історію увійшло як Куренівське.
Основною причиною виступу стала політика воєнного комунізму, а саме продрозкладка - насильне вилучення продовольства з господарств. Загони селянської самооборони арештовували та страчували більшовицьких комісарів та червоноармійців. Повстанці діяли у координації з військовим командуванням УНР та загонами отаманів Ілька Струка, Овсія Гончара та Данила Терпила - Зеленого.
9 квітня повстанці, успішно відбивши наступ на Вишгород, вийшли у район Боярки та розпочали наступ на Київ під гаслами "Геть комісарів з України!". Дві колонни, близько 500 чоловік, вступили до Пріорки та до Куренівки. Їх підтримали стихійними мітингами міщани, а робітники також взялися за зброю. Загалом повстанців нараховувалося уже до 2 тис. бійців. Селяни закликали бити комуністів і організовувати справжню радянську владу.
Бої з більшовиками відбувалися на Куренівці, Подолі, Сирці, Святошино та навіть на Хрещатику. Повстанці захопили Державний банк, Житній ринок і міський телеграф, вивісили на балконі міської думи український прапор. Уже 10 квітня отамани висунули радянській владі ультиматум про здачу Києва та спробували переманити на свій бік міський військовий гарнізон, але представники того відмовились. Тим часом до більшовиків надійшло значне підкріплення із Харкова, яке підтримували 3 бронепотяги. Після вирішального бою коло Житнього ринку повстанці відступили та розпорошились містом і селами. Окремих учасників повстання чекісти шукали до початку Другої світової війни та навіть стратили деяких у 1938 році.
Куренівське повстання відволікло на себе увагу більшовиків та допомогло армії УНР. Отамани повстанців продовжували контролювати повіти навколо Києва, а більшовицькі структури столиці були паралізовані.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
