В Іраку розкопали святилище шумерського бога війни

Джерело: НВ

Археологи виявили в регіоні Гірсу в Іраку 5000-річну культову зону, де проводилися свята, жертвопринесення тварин і ритуальні ходи, присвячені богу Нінгірсу.

Вчені з Великобританії і Канади знайшли понад 300 розбитих церемоніальних керамічних чашок, мисок, банок, а також велику кількість кісток тварин.

Нінгірсу — бог війни, а також землеробства в шумерської міфології, а також бог-покровитель областей Гірсу і Лагаш. Нінгірсу називали «владикою землеробства», який стежить за порядком на полях і каналах.

Знайдений культовий майданчик було створено жителями древнього міста Гірсу і називався Уруку, що буквально означає «священне місто». Однією з яскравих знахідок стала бронзова статуетка качки з очима з черепашок. Дослідники також знайшли частину вази з написом на честь бога Нінгірсу.

Автори знахідки, Себастьян Рей з Британського музею і Тіна Грінфілд з Університету Саскачевану сказали, що чашки і кубки, які вони знайшли, імовірно, використовувалися на релігійному святі перед ритуальним викиданням в яму, в той час як кістки були швидше за все рештками тварин, які були вбиті під час ритуальних жертвоприносин.

На майданчику знайшли товстий шар попелу, який, ймовірно, залишився від великих ритуальних вогнів. Команда також знайшла вісім заповнених попелом овальних структур, які, ймовірно, були залишками ліхтарів.

Археологи вважають, що культова зона використовувалася протягом періоду, який тривав між 2950−2350 до н.е. Велика кількість церемоніальної кераміки міцно пов’язуює культову зону з місцем, «де згідно клинописним текстам проводилися релігійні свята і де населення Гірсу збиралося, щоб гуляти і шанувати своїх богів», відзначили автори відкриття.

 

Клинописні таблички, знайдені в Гірсу в кінці 19-го і початку 20-го століття, описують релігійні свята і ходи, для яких використовувалася ця культова зона. За словами Рея і Грінфілд, в табличках написано, що релігійне свято на честь Нінгірсу проводився два рази на рік і тривало три-чотири дні.


Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.

Коментарі