Романтично-драматична сага “Тарас. Повернення” Олександра Денисенка – це перший український фільм про 10-річне заслання Тараса Шевченка в російській царській армії, що окупувала всередині ХІХ ст. казахські степи.

Після 2-річного зволікання з виходом у прокат в Україні, саботажу кінопрокатників: мовляв, “Шевченківська тема є нецікавою українському глядачу”, перший український фільм про Тараса Шевченка, нарешті, має дистриб’ютора – це компанія “Своє Кіно”, і анонсовано вихід фільму у всеукраїнський прокат з 2 квітня 2020 року. Національна прем’єра має відбутися 9 березня, на 206-річницю з дня народження проводиря української нації.

Це перший український фільм про першого політичного в’язня російського ГУЛАГу. І це перша спроба в історії українського кіно розкрити Тараса Шевченка таким, яким він був у житті: жартівливим, ексцентричним, непокірним, романтичним і водночас величним. Глядач побачить не монументального Шевченка, а близьку кожному українцю, рідну людину. Цей фільм про небесне й земне, про кохання й страждання, про незламність духу й крихкість душі. Тарас Шевченко протягом 10 років неволі зумів вижити, уникнути смерті, відстояти свою гідність і залишитися Свободною Людиною. А саме зі свободи особистості починається свобода Нації.

Фільм розповідає про останні три місяці заслання Тараса Шевченка на півострові Мангистау в Новопетровській фортеці на Каспії, 1857 року. Поет отримує звістку від друзів з Петербурга про помилування його царем Алєксандром II. Однак військове керівництво Новопетровського форту не поспішає повідомляти про це Тарасові й не видає наказ про звільнення. Більш того, до форту прибуває таємний агент з Петербургу…

Режисер-постановник, автор сценарію фільму Олександр Денисено –  Заслужений діяч мистецтв України – до створення художнього фільму “Тарас. Повернення” Олександр Денисенко йшов все своє творче життя.

Останній широкоформатний фільм про Шевченка – «Сон» (1964 року) знімав батько режисера Олександра Денисенка – Володимир Денисенко. Цей фільм тоді ледве не поклали на полицю за романтичний націоналізм, деякі його моменти змусили вирізати та «підчистити». Пізніше батько кілька років поспіль водив сина до кінотеатру, де 9 березня на день народження Тараса Григоровича демонстрували «Сон», акцентував увагу на певних епізодах у картині, які його змусили змінити в угоду тодішній владі, й прохав сина при нагоді зняти фільм “про справжнього Шевченка”. Можна вважати, що поява картини “Тарас. Повернення” – це ще й виконання батьківського заповіту.

Cценарій Олександра Денисенка “Прощання з пустелею” переміг у 2012 році в Міжнародному конкурсі кіносценаріїв до 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка. Зйомки фільму проходили на 38 локаціях в Україні та Казахстані, у картині 113 рольових персонажів, що є рекордом для сучасного українського кіно.

Картину у 2019 році відзначено призами на міжнародних кінофестивалях:
«Бруківка» в Кам’янці-Подільському: «Кращий фільм», «Краща жіноча роль» (Анна Топчій), «Краща чоловіча роль» (Юрій Шульган) та «Краща операторська робота» (Олександр Кришталович);
«Місто мрії» в Рівному: «Кращий фільм»
«Буковина» в Чернівцях: «Краща операторська робота» (Олександр Кришталович).

Новий художній фільм 16 лютого вперше демонструвався за кордоном, в США, в найпрестижнішому районі Нью Йорку – на 5-їй Ave, в Українському Інституті Америки.

Творча група:
Автор сценарію та режисер-постановник – Олександр Денисенко
Оператор-постановник – Олександр Кришталович
Художник-постановник – Ігор Філіппов
Композитор – Мирослав Скорик
Супервайзер музичного оформлення та створення шумо-музичних фактур – Ігор Стецюк
Вокальні імпровізації – Катя Чилі Скрипка – Сергій Охріменко
Шумові та перкусійні композиції гурту «АРС-Нова» під керівництвом Георгія Черненка.Історичні костюми створені художником з костюмів Інгою Житньою.
Продюсери – Володимир Філіппов (Україна), Сергій Азімов (Казахстан).

 

Актори: Борис Орлов (в ролі Тараса Шевченка), Юрій Шульган (комендант Новопетровського укріплення Іраклій Усков), Анна Топчій-Огій (Агата Ускова), Акнієт Оринтай (казашка Катя). Богдан Бенюк (Дядько), Роман Луцький (польський офіцер на засланні Мацей Мостовський) та ін.

Загальний кошторис стрічки – 44.8 млн. грв., половину з яких, 22.4 млн., надала держава через Держкіно. Виробники: Продюсерський Центр ІнсайтМедіа (Україна) та Tanaris Production (Казахстан) за участі Одеської кіностудії.

---

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.