Джерело: Волинь

На круглій свинцевій заготовці з обох боків витіснено написи. З одного боку: «Братья Поповы К.С», з другого – слово «Товарищество». Цією пломбою опечатували чай, що належав найбільшому на той час торговому чайному товариству. Прибувши до Шацька пломба була зірвана отже товар дістався до кінцевого споживача.

Культура споживання чаю в цей період набувала все більше популяності саме завдяки родинному бізнесу родини Попових.

Костянтин Попов працював у петербуржському чайному бізнесі з 1831 року. У 1843 році він заснував товариство «Брати Попови», куди увійшов також його брат Семен Попов. Згодом брати відкрили торгову лавку в Москві, звідки поширювалась торгівля на всю імперію.

У 1861 році Костянтин Абрамович вивчає чайний промисел в Європі, відвідує Англію, Бельгію, Німеччину, Францію. З 1862 року справа пішла стрімко вгору, адже було налагоджено зв’язки з Китаєм, де розміщувались плантації і переробні заводи. Таким чином ціна продукту була суттєво здешевлена і чай став загальнодоступним. Відкрилось більше 90 торгових представництв в різних містах. Костянтин Абрамович Попов стає поважним громадським діячем, меценатом, працює при різних міністерствах.

Торговий дім Попових удостоївся звання «Поставника двору» австрійських, грецьких, бельгійських, норвезьких, шведських, румунських королів. 

З часом сімейний бізнес успадковує Костянтин Семенович Попов – син одного з братів засновників – Семена Абрамовича Попова. З 1890 року чай почали закупляти на Цейлоні та Індії, відкрились представництва в Калькутті і Коломбо.

В 1892 році продукція Попових отримала золоту медаль на виставці в Парижі, гран-прі на виставці а Антверпені в 1894 році, в Парижі в 1900. Торговий дім Попових удостоївся звання «Поставника двору» австрійських, грецьких, бельгійських, норвезьких, шведських, румунських королів.

В 1910 році заводи Попових налічували більше як 500 працівників, які щорічно обробляли 2-3 тисячі тон чаю. В 1919 році заводи було націоналізовано.

Варто згадати, що масове виробництво чаю сприяло розвитку самоварної справи. На початку XIX століття виготовлялось близько 60 тисяч самоварів щороку. Така масова продукція самоварів привела до виснаження мідних родовищ, що привело до дефіциту міді.

В одній із родин Шацька досі зберігається самовар цієї епохи, а смачним чаєм смакували кілька поколінь.

Кожна родина XIX початку ХХ століття хотіла мати вдома самовар, але не кожен міг собі його дозволити. Шачани також захоплювались чайною і самоварною культурами. В одній із родин Шацька досі зберігається самовар цієї епохи, а смачним чаєм смакували кілька поколінь. Його поява в сімї оповита багатьма цікавими історіями. Хтось з прадідів відслуживши в царя у війську привіз єдине майно – самовар. Але то вже зовсім інша історія…

---

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.