Про давню волинську мороку

Досить поширеними на українських теренах і на Волині, зосібна, є слова «морока», «морочитися», «морити», «паморок», «приморок», «заморочений». У їхній основі лежить давнє «мор» –  чума. Цікаво, що у деяких селах Волині (йдеться про Горохівський район) здавна існує образливо-сердите звертання «Ти, джумо проклята!». Кажуть деколи і «ходить як та джума». Означені мовні конструкти не є випадковими, оскільки стосуються доволі сумної життєво-побутової площини нашої минувшини.

Чума («чорна смерть») була однією із найстрашніших та найнебезпечніших епідемій у світовій історії. Богобоязливий соціум раннього Нового часу вбачав причину смертоносного нашестя у «causa moralis» – гріховній, аморальній поведінці. Існувало уявлення про заборону лікуватися од чуми, оскільки інфікована людина отримала справедливу кару за гріхи від Всевишнього, відтак – з Божої милості та ласки, хворий мав одужати, або ж і не оклигати зовсім від недуги. Разом з тим, вже наприкінці ХVІ століття мешканцям волинських міст були відомі деякі медико-теологічні трактати із з’ясуванням передумов хвороби та засобів лікування від неї. Зять придворного лікаря родини Острозьких Раймунда Каркасона Петро Умястовський, який практикував у Львові та Луцьку, в 1591 році способився до видання у Кракові спеціальної книжки «Наука про чуму, на чотири книги розкладена, Петром Умястовським з Климонт, у філософії та лікарській справі доктора, уважно описана».

 

Фрагмент титульного аркушу книжки П. Умястовського

 

У своїй праці автор подав симптоматику страшної недуги. Того, хто підхопив хворобу, лихоманило, боліло серце та шлунок, стискало в грудях. Хворий не хотів споживати їжу, його постійно обгортала і немилосердно точила слабкість.

 

Доктор від чуми. Малюнок середини ХVII століття

 

Подекуди інфіковані люди слабіли на голос та слух, впадали у глибоку депресію, мали уповільнений пульс, відкашлювали кров’ю, під шкірою у них з’являлись пухлини, які називались дименицями. Людей охоплювала паніка, траплялися помутніння розуму на фоні загальної істерії.

 

 

Пітер Брейгель. Тріумф смерті, 1562 рік

 

На Волині ХVІ століття чума іменувалася «моровим повітрям», у польськомовній версії актові документи зафіксували слово «dzuma». На означення порівняно невеликої кількості заслабілого люду вживали доволі промовисте поняття «приморок». Тож, не дивно, що попри подолання хвороби, загальний негатив й клопоти, чинені чумою нашим далеким предкам, дійшли до людей сучасності у вигляді означених слів.


Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.

Автор: Оксана ШТАНЬКО

Коментарі