В Іспанії знайшли печеру зі слідами давньої різанини
В іспанських Піренеях, у мальовничій гірській місцевості регіону Уеска, було знайдено стародавнє поховання. У печері Ельс-Трокс (Els Trocs) знайшли13 скелетів, похованих у різний час. Найчисленніша група – четверо дітей від 3 до 7 років і п'ятеро дорослих загинули насильницьким чином майже 7 300 років тому. Вони на 1 000 років старші інші скелети. В печері також знайшли кістки тварин, фрагменти керамічних виробів, кам'яні сокири й інші знаряддя праці.
Знайдені рештки цікаві не тільки своїм віком: вони розповідають про справжню кримінальну історію кам'яного віку. Усі дев'ять людей були не просто вбиті – їх жорстоко мучили і забивали до смерті. У дорослих ідентифіковані численні рани, нанесені пострілами з лука, а дитячі скелети зберегли сліди ударів тупими предметами.
Радіовуглецеве датування дозволило віднести їх смерть до періоду між 5 326 та 5 067 роками до нашої ери: це час, коли мисливці-збирачі переходили до осілого способу життя. А генетичний аналіз показав, що вбиті могли бути представниками першої хвилі мігрантів неоліту. Вважається, що близько 10 000 років тому переселенці з Близького Сходу поширилися по всій Європі.
Археологи припускають, що масове вбивство було спричинене переділом території: загарбникам було важливо не тільки зайняти родючу землю, а й показати свою могутність. Також не виключено, що в основі конфлікту лежали релігійні, міжнаціональні або культурні відмінності окремих груп людей.
Дослідники вивчили геном жертв нападу і з’ясували, що двоє з них були батько і син –чоловік років 30 і хлопчик років шести. У інших трьох дітей були різні матері і геноми були вивчені до кожної деталі. Ймовірно, всі вони були частиною однієї культурної групи, хоча іммігранти, які займаються сільським господарством, в принципі цілком могли потрапити в район, де переважають мисливці-збирачі.
У той час, коли жертви жили, сільськогосподарські та аграрні суспільства тільки розвивалися і вчені вважають, що жертви були іммігрантами, які почали займатися сільським господарством. Дослідники припускають, що нападники могли бути місцевими мисливцями-збирачами або іншою групою фермерів-мігрантів. Якщо вони були мігрантами, то атака могла бути викликана земельною суперечкою через землеробства. Якщо ж нападники були місцевими жителями, то дослідники припускають, що вони могли розглядати мігрантів як загарбників у місцях їх проживання.
Дослідники говорять, що надзвичайне значення цього насильницького конфлікту є раннім свідченням навмисного насильства в період неоліту. «Це була фаза потрясінь і змін», – кажуть вчені.
Також незвичайною особливістю цього насильства є віддалене географічне розташування об'єкта, далеко від ранніх неолітичних міграційних маршрутів на Піренейському півострові, які розташовані на березі або вздовж долини Ебро. Вчені вважають, що жертви були поранені стрілами в безпосередній близькості від печери, а потім їх забрали і катували в ній. При цьому атаки були настільки жорстокими, що їх назвали «другою стратою, божевільним вбивством».
У піренейському наскальному живописі є батальні сцени між групами людей з луками в руках. Іноді вченим потрапляли стріли та інші свідоцтва битв того часу, але знахідка в печері Ельс-Трокс – наймасовіша. Вона підтверджує гіпотезу про те, що усвідомлене колективне насильство з'явилося ще в епоху неоліту, на заключній стадії першого етапу розвитку землеробської культури.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
