Звідки у дівчаток і молодих дівчат така любов до єдинорога? Щоби розібратися у цьому питанні, потрібно відправитися у Середньовіччя. Адже саме воно подарувало нам щасливий союз дівчини та єдинорога. Втім, про все по порядку.
Образ «тварини з одним рогом» зустрічався ще до стародавніх греків і римлян. Однак першу згадку про нього ми знаходимо наприкінці V століття до нашої ери в «Історії Індії»: автор, грецький лікар Стесіас, писав про дивовижні особливості цієї країни, серед яких був і monokeros — єдиноріг.
На думку Стесіаса, єдиноріг нагадував коня. Його тіло — біле, голова — червона, а ріг — триколірний: білий біля основи, чорний в середині і червоний на кінчику.
Цей ріг наділений магічними властивостями: він здатний виліковувати будь-які хвороби, підвищувати плодючість і збільшувати сексуальний потяг, але головне — за його допомоги можна визначити отруту й нейтралізувати її. Втім, отримати ріг не так вже й просто, бо єдиноріг лютий та швидкий, і зловити його практично неможливо.
Через пару століть грецький мандрівник Мегастенес у своїй роботі Indica, присвяченій Індії, також згадує про загадкових тварин. Із того часу давньогрецькі й давньоримські автори дотримуються образу єдинорога, запозиченого у Стесіаса і Мегастенеса.
У I столітті нашої ери Пліній у своїй «Природничій історії» описує єдинорога як тварину з тілом коня, головою оленя, ногами слона і хвостом кабана. І хоча у праці не сказано, наскільки великий ріг у цього звіра, з кожним століттям він збільшується і в деяких авторів XV століття вже досягає неймовірних розмірів — аж трьох метрів!
Серед перших християнських джерел нас особливо цікавить Септуагінта (бл. 270 р. до н.е.), збірка перекладів Старого Заповіту з давньоєврейської мови на давньогрецьку, виконана елінізованими євреями з Олександрії. «Рогату тварину» перекладачі називають «єдинорогом». Навмисно чи ні, нам невідомо.
Мішель Пастуро та Елізабет Далаайє, автори книги «Секрети єдинорога», вважають, що саме цей переклад Біблії затвердив місце єдинорога в християнському світі. З тих часів у святих отців не було сумніву: єдиноріг існує!
Латинські переклади Септуагінти зараховують єдинорога до «хороших» тварин, а його «поганим» альтер-его вважають носорога. І хоча знаходяться церковні діячі, які називають єдинорога «диявольським», більшість усе ж схильні приписувати йому позитивні якості.
Біла шерсть єдинорога символізує невинність, його стрімкість — швидкоплинність життя, його ріг — духовний стрижень, світло, яке випромінює Святий Дух. Деякі бачать в єдинорогові Христа, а в його розі — символ хреста.
У праці «Натураліст» («Фізіолог»), який був написаний християнами Олександрії, йдеться про те, що єдинорога, який ховається у лісах й уникає зустрічей з людьми, може привабити лише запах незайманої діви. Оскільки в усьому сущому християни шукали божественний сенс, єдиний ріг тварини став символізувати єднання Бога-отця і Бога-сина.
У латинському перекладі «Натураліста» християнського символізму лише побільшало. Дикий норов звіра здатна приборкати лише незаймана, на запах якої він з’являється і на животі якої засинає. Єдиноріг уособлює собою Христа, а діва — Діву Марію, що виносила у своєму лоні втіленого в людині Бога.
Потрапивши в середньовічні бестіарії, єдиноріг знаходить нові якості, а згодом і зовсім стає героєм куртуазних романів. Про те, як це сталося, ви дізнаєтеся в другій частині статті.
На головній світлині: Незаймана з єдинорогом (фрагмент), 1604, Доменіко Замп’ері, Palazzo Farnese, Рим
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
