Джерело: Gazeta.ua

Українського графіка та видавця Володимира Гаґенмейстера розстріляли у підвалі Жовтневого палацу 20 січня 1938-го. Тіло, імовірно, з багатьма іншими застреленими українцями чекісти вивезли до Биківнянського лісу.

Чоловіка арештували 12 грудня 1937-го на очах 10-річної доньки Ольги. Звинуватили в участі у невідомій українській націоналістичній організації і шпигунстві на користь Польщі, чого було достатньо для страти.

Володимир народився у місті Виборг у сім'ї військового урядовця Едуарда-Яна Гаґенмейстера. При народженні хлопчику дали ім'я Карл-Ріхард. Згодом батько перейшов у православну віру та змінив родинні імена, пише краєзнавець Олег Будзей.

Спочатку хлопець навчався у Пскові. Потім у Петербурзькому художньо-промисловому училищі. З 1914-го працював викладачем ліплення, малярства й креслення Художньо-промислової школи у Пскові. За 2 роки його перевели до Кам'янця-Подільського на посаду завідувача художньо-ремісничої майстерні. Там закохався в українку з Полтавщини Варвару Корецьку, з якої одружився. Жінка очолювала відділ художнього килимарства в школі. Захопився українською культурою. Понад 15 років досліджував народне мистецтво, проводив етнографічні експедиції Поділлям. Організував при школі майстерню літографії, де надрукували понад 100 художніх видань.

1933-го більшовики закрили школу, а студентів розкидали по інших закладах СРСР. Володимир переїхав до Харкова, де став викладати в поліграфічному інституті. Згодом - до Києва, де завідував експериментальними художніми майстернями при Музеї українського мистецтва. Малював форзаци до видань Лесі Українки, Тараса Шевченка та інших. Імовірно, саме активна національна культурна діяльність не сподобалася НКВД. Володимира записали у "буржуазні націоналісти".

Після розстрілу праці "ворога народу" умисно знищували, але більшість художніх робіт загинула під час Другої світової війни. Історія написання вцілілих портретів невідома.

---

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.