На початку ХХ століття в Луцьку було кілька десятків пекарень. Лейзора, сина пекаря з Вульки (тепер проспект Волі), знали всі – він першим у місті запропонував доставку випічки… велосипедом! Всі впізнавали цикліста ще здалеку. Єдиний в Луцьку ровер з широким кошиком для хліба видавав свого власника. Під час Песаху цей кошик був наповнений майже виключно мацою.

У 1906 році в Луцьку пристрасті кипіли неабияк. Різні лоббістські групи боролись навколо теми перенесення центрального базару. Були підкупи міських гласних, напад розлюченого натовпу на сесію міської думи тощо. Навіть під час свята у повітрі відчувалося напруження. Під час обходу першої поліційної дільниці (теперішня територія історико-культурного заповідника) поліцейський, ім’я якого стерлося з ліком часу, зустрів Лейзора. У того був повен кошик маци, яку він розвозив вулицями старого міста до будинків замовників.

Під час незрозумілого «детального огляду кошика цикліста» він виявив сувій з документом, підписаним як «Л. З.», адресований якомусь «Г.Г.» У ньому поліцейський прочитав, що справа з упокорою «ранее не согласных снизошла до желаемого разрешения». Лейзор поїхав, але документ полійцеський забрав із собою. Ми не знаємо, що сталося далі. Однак історія каже чітко – уже через півроку базар з-під собору прибрали, а на його місці влаштували публічний сад. Яку ще роль міг відіграти простий постачальник маци на ровері і скільки повідомлень передати, ніхто сказати не може.

 

Велосипедист на вулиці Яґеллонській в Луцьку. Фото ілюстративне

 

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.