Остарбайтери – німецький термін для означення осіб, які були вивезені гітлерівцями зі східних окупованих територій протягом Другої світової війни на примусові роботи до Німеччини. Перші українці опинилися на німецькій примусовій роботі ще влітку 1939-го. Це були жителі окупованого угорськими військами Закарпаття, яких вивозили на роботу до Австрії. Перші цивільні робітники з окупованої вермахтом України стали добровільно виїжджати до Німеччини ще влітку 1941-го з дистрикту Галичина.

Агітаційна кампанія нацистів в Україні почалася взимку 1942-го в розпал голодної зими. Добровольцям обіцяли гідну заробітну плату, гаряче харчування та догляд за рідними на час перебування працівника в Німеччині. Перший ешелон із 1117 робітниками-спеціалістами вирушив із Харкова до Кельна 18 січня 1942 року, другий – до Бранденбурга – 21 січня. Вивезення трудових ресурсів із Києва розпочалося 22 січня 1942 року, коли до Німеччини було відправлено 1,5 тис. осіб.

У Німеччині остарбайтери жили у спеціальних таборах під суворим наглядом спецслужб. Заробітна плата становила 30% платні німецького робітника, з чого більша частина йшла на оплату харчування й житла. За спробу втечі карали смертю або ув'язненням у концтаборі.

Більшість остарбайтерів після закінчення війни було репатрійовано та примусово заслано у віддалені райони СРСР. Багато з них були репресовані за звинуваченнями у зраді Батьківщини.