Вбивця зарізав князя, коли той приліг відпочити. Невідомо, чи вбивство було замовлене чи викликано особистої ненавистю Нерядця до князя.
"Прийшов Ярополк із Ляхів і вчинив мир з Володимиром, сином Всеволода. І пересидівши кілька днів, пішов він до Звенигорода. І не дійшов він до города: простромив його проклятий убивця Нерядець, дияволом наущений і злими людьми. Князь же Ярополк лежав на санках, а він з коня шаблею проткнув його місяця листопада у двадцять і другий день... І втік Нерядець у Перемишль до Рюрика Ростиславича. А Ярополка взяли перед собою на коня отроки Радко, Войкіна і інші отроки і понесли його до Володимира, а звідти до Києва." – пише літописець в "Слові о полку Ігоревім" про смерть князя.

Ярополк Ізяславович, у хрещенні – Петро, був третім сином Великого князя Київського Ізяслава I та польської князівни Гертруди, сестри короля Казимира. По батьківській лінії Ярополк-Петро був онуком Великого князя Київського Ярослава Мудрого. В той час володарі трьох сусідських земель Київської Русі - Угорщини, Польщі і Чехії мали титули "Король" від Папи Римського.

Князі Київські захотіли королівського титулу і для себе. Батько Ярополка Ізяслав разом з сином мусив залишити Київ через чвари і міжусобиці. Звернувся по допомогу до Імператора Священної Римської імперії Генріха ІV та відправив посольство на чолі з Ярополком до Папи Римського Григорія VII. Переговори з Папою були вдалими, й обидва князі – батько і син були проголошені королями Русі 17 квітня 1075 року.

Але в жовтні 1078-го Ізяслав загинув у битві під Черніговом. Влада в Києві перейшла не до коронованого Ярополка, а до брата Ізяслава – Всеволода. Ярополк кілька разів намагався здобути батьківський престол, але безуспішно. 22 листопада 1086 року під час походу на Волині його вбив дружинник. Тіло новомученика перевезли до Києва. Після смерті Ярополк був канонізований Руською (Українською) православною церквою.

В Дорогочині, зараз це східна Польща, 7 жовтня 1253 року коронували галицько-волинського князя Данила Романовича. Корону надіслав Папа Римський Інокентій IV.