Археологи встановили причину загибелі Новоасірійського царства, центр якого знаходився на території сучасного Північного Іраку. За даними дослідження, стародавня цивілізація загинула через кліматичні зміни, повідомляють Діалоги з посиланням на Science Advances.

Новоасірійске царство існувало з 912 по 609 роки до нашої ери. У період свого розквіту воно перетворилося на найбільшу імперію свого часу, простягаючись від Середземномор’я та Єгипту на заході до Перської затоки і Ірану на сході. Але всього за кілька десятиліть воно пройшло шлях від зеніту могутності до повного занепаду.

Історики давно дискутують про причини такого різкого краху. Одні пояснюють його перенаселенням, громадянськими війнами і політичними заворушеннями, інші – поразкою від вавилонських і мідійських військ в 612 році. Але незрозуміло, як дві порівняно невеликі армії, нехай і об’єднавшись, змогли знищити найпотужнішу військову силу стародавнього світу.

Автори нового дослідження прийшли до висновку, що історія Новоасірійського царства безпосередньо пов’язана з кліматом. Спочатку він сприяв його стрімкого підйому, а потім – не менш стрімкого краху.

Відомо, що столицею імперії було місто Ніневія. Його руїни лежать біля річки Тигр, на протилежному березі від Мосула. Вчені зібрали зразки сталагмітів з розташованої неподалік печери Куна-Ба і встановили, які умови панували в цій місцевості 2600 років тому.

Сталагміти ростуть від дна печери вгору в міру того, як капає зі стелі дощова вода тримає в облозі розчинені мінерали. У цій воді зберігаються важкі і легкі ізотопи кисню, і по їх співвідношенню можна обчислити інтенсивність опадів. Вік того чи іншого шару визначали шляхом аналізу урану, який розпадається з передбачуваною швидкістю.

Результати дослідження показали, що розквіт Новоасірійського царства припав на 200-річний аномально вологий період. Тоді в регіоні випадало більше опадів, ніж в попередні чотири тисячі років. Але на початку VII століття до нашої ери він змінився жорстокими посухами, які могли тривати протягом десятиліть. Саме в той час і стався крах імперії.

Вчені відзначили, що хоча древня держава займала величезні території, її «економічна зона» була зосереджена на порівняно невеличкому п’ятачку. З цієї ділянки надходили головні доходи від сільського господарства, що живлять, в тому числі, і військові кампанії. У вологому кліматі оброблені поля почали процвітати, і на раніше порожніх землях з’явилися численні поселення. Але потім природний маятник хитнувся в протилежний бік. Опади стали нерегулярними і нестійкими, що призвело до постійних неврожаїв. Голод став причиною хвилювань в імперії і послабив її міць, чим не забарилися скористатися сусіди.

---

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.