Однією із родзинок Луцька могла б стати урядова колонія, яка розташована біля сучасної вулиці Шопена в Луцьку. До розробки плану колонії та архітектури будівель задіяли близько двадцяти архітекторів та інженерів. Серед них Юліан Лісецький, Теодор Бурше, Юліуш Клос, Роман Боговольський, Єжи Мюллер. Проте авторство основного проекту урядового кварталу все ж таки належало Теодору Бурше, про якого ми розповімо вам нижче.
Теодор Бурше (Teodor Bursze (Bursche)) був відомим варшавським архітектором тих часів, який здобув собі славу на відбудові кварталів польської столиці.
Теодор народився 31 травня 1893 року в сім’ї етнічного німця Ернеста Вільгельма Бурше, євангельського пробоща парафії міста Згеж (сучасне Лодзьке воєводство) та Матільди Гармель. Крім нього в сім’ї було ще два брати Юліуш та Едмунд. Відомо, що представники родини Бурше до Польщі переїхали з Баварії на початку ХVII ст.
Теодор Бурше
Родина Бурше. Крайній зліва, у верхньому ряду Теодор Бурше. 1920-ті. http://alejahandlowa.eu
Родина Бурше. Крайній з правого боку, у верхньому ряду Теодор Бурше. 1920-ті
Освіту будівничий Луцька спершу здобував в Імператорській Академії мистецтва в Петербурзі. Після Першої світової війни він переїхав із північної столиці до Варшави, де продовжив навчання на архітектурному факультеті Варшавської Політехніки. Після отримання диплому архітектора, починає писати своє прізвище на польський манер як Бурше (Bursze).
В 1920-х роках Бурше розпочинає свою активну професійну діяльність як архітектор спочатку приватних, а пізніше державних будівель. В його перших замовленнях є як вілли, так і проекти урядових будинків, не лише в Луцьку, а й в сусідньому Рівному та в білоруському Несвіжу. Враховуючи професійний підхід та німецьку педантичність Бурше навіть довірили реставрувати середньовічні замки XVI століття в Мірі та Несвіжу (Білорусь). Архітектор був автором близько десяти євангельських храмів.
Теодор Бурше свою практичну діяльність поєднував із викладацькою роботою в популярній тоді Жіночій архітектурній школі. Він був почесним членом Товариства польських архітекторів.
Проект урядової колонії в Луцьку Теодора Бурше
Будинок авторства Т.Бурше, збудований в Луцьку, 1920-ті роки
Костел у Костополі
Офісний центр в Варшаві, Польща. Автор проекту Т.Бурше, 1931-1934
Будинок старости, Несвіж, Білорусь. Автор проекту Т.Бурше, 1920-ті роки
Будинок, Барановичі, Білорусь. Автор проекту Т.Бурше, 1920-ті роки
16 листопада 1939 року він був арештований гестапо та відправлений до концентраційного табору Заксенгаузен-Оранієнбург, в якому сиділи в основному політв’язні. Тут утримували найважливіших в'язнів, серед яких варто згадати Степана Бандеру, Ярослава Стецько, Тараса Бульбу-Боровеця, Олега Ольжича, Ганса Лютера.
Всю Другу світову війну архітектор Теодор Бурше працював на каменярні німецького концтабору біля міста Маутгаузен. Під час Другої Світової війни Маутгаузен був одним з найстрашніших концтаборів. Режим утримання в'язнів був жахливим. Навіть його персонал — 150 охоронців, зондеркоманда (в таборі так називався обслуговуючий персонал крематорія) — жартувала, що з Маутгаузена можна втекти не інакше, як через трубу крематорія. Проте Бурше вдалось вижити в цих жахливих умовах.
Після звільнення та реабілітації він проживав в місті Варшава та працював у Відділі відбудови столиці, яка була знищена після війни. За наказом Фюрера, бібліотеки та музеї вивезені з Варшави до Німеччини. Що не забрали, те спалили. Історичне Старе місто та Королівський замок були спалені. Із 260-ти кам’яниць Старого міста (які зараз так подобаються туристам) залишилось лише 6! Варшаву відбудовували на основі збережених старих планів, фотографій, малюнків та описів. При відновленні використовувалися всі збережені елементи будівель. В результаті Старому місту повернули середньовічний вигляд.
Палац примаса в Варшаві, реставратор Т.Бурше
Саме Теодор Бурше по довоєнних світлинах та листівках зміг відтворити в своїх проектах вигляд старих кам’яниць Варшави, які були знищені нацистами в роки війни. За свою кропітку працю Бурше був відзначений багатьма державними нагородами. До його робіт відноситься реставрація Палацу примасу, гарнізонний костел на вул. Пулавській, будинок дисидентів, кам’яниці на Ринку та Краківському Передмісті.
Вдалось розшукати інформацію про приватне життя архітектора. Відомо, що вперше він одружився в 1920 році з Казимірою Мацейовською, з якою мав трійко дітей: Анну (1921-1996), Теодора (1926-1992), Юліуша (1928-1995). Сини пішли по стопах батька. Теодор працював архітектором, а Юліуш був консерватором пам’яток мистецтва та музейництва, ректором Академії образотворчих мистецтв, директором Muzeum Narodowego. Вдруге Теодор Бурше одружився після Другої світової війни із Ангеліною Вульф.
Помер Теодор Бурше, автор проекту луцької урядової колонії 19 березня 1965 року і був похований у Варшаві в родинному склепі на євангельсько-аугсбурзькому кладовищі.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
